Вправа 6. Речення перепишіть, дописуючи закінчення в займенниках. Визначте їх розряди за значенням. Знайдіть фразеологізми й поясніть їхнє значення.
1. Свят! свят! Чи ти при св.. розумі? (Панас Мирний. ) 2. Він не помічає Хо, що
вс.. силами намагається звернути на себе його увагу. (М. Коцюбинський.) 3. Я, знаєте,
такий полохливий, що й тіні св.. боюся. (М. Коцюбинський.) 4.
Комар присів на лоб, щоб зус.. сили св. Гострий носик устромить. (Л.Глібов.) 5.
А степ укрився пішими й кінними, що йшли з ус. усюд на свято. (Іван Ле.) 6.
Мій брат був літературним працівником, я теж, напевне, піду ц.. ж стежкою.
(І.Волошин.)​

Як би там не говорили, але багато в чому сама людина все таки визначає свою долю тоді коли вона все ж може вибирати. Але ж часто буває що з нами стається банальна випадковість яка вирішує все за нас.Доля людини у великій мірі залежить від того як вона мислить і який в неї характер.Що судилося, те зміниш. У кожному житті людини є свій сенс і їй визначено пройти певні випробування і повороти долі. Але якщо у людини сильна воля, то вона змінить те, що визначено і справиться з усіма зовнішніми перепонами на шляху до того, що вона хоче. У кого сильна воля - буде творити свою долю.Той, у кого слабка воля, не може бути творцем своєї долі - він підкоряється обставинам та іншим людям, які його долю і формують. Тільки вольова людина може взяти долю в свої руки, і сама визначати свій шлях, а не по течії. Можу навести приклад з літератури. Як писав Т. Г. Шевченко: "У кожного своя доля і свій шлях широкий..." . 
Цим він хотів сказати,що людина творить свою долю , а доля її шлях.Також доля залежить від характеру людини. Наприклад як у пісні Короля і Шута "Два друга и розбійники" один хлопець сказав що здробить все, що завгодно тільки щоб вони не вбивали його. Отаман зграї сказав вбити свого друга , на що він погодився і в той же момент встромив у серце друга клинок. Ось так можуть робити люди із слабким характером, хоча він міг і не підкорятися наказу, а разом з другом відбитися від тієї зграї розбійників, або хоча би втекти.
На завершення свого роздуму підсумую: я аж ніяк не стверджую, що треба опускати руки, якраз навпаки, боротись потрібно до останнього. От тільки коли настає те "останнє", не варто товкти головою в стіну, натомість куди краще впасти в теплі обійми старої-доброї долі.

1)Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника)
2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.