Вправа 98. Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть правопис сполучників. 1. Для того що (б) добратися до того урочища, треба переходити потік (Гр.Т.). 2. Після того (як) суб’єкт оволодів механізмом самоаналізу, він здатний повноцінно, неупереджено здійснювати аналіз інших (Саг.). 3. Гучно-гучно загула сопілка на все поле, (не) мов хто заспівав жалібно (П.М.). 4. Вітер, (не) наче парубок у танці, на всі боки обертав кожухарку-метелицю (М.С.). 5. Повітря захоплювало дух, (мов) (би) (то) ширших грудей треба було (І.Ф.). 6. Недарма ж кажуть, що в купальські ночі дерева ходять (не) (наче) (б) (то) люди (М.С.). 7. Тому (то) я вам i кажу (М.Ст.). 8. Відпочинь, послухайся твоєї бaбyci, ад (же) я тебе більше за рідну доньку люблю (М.Ст.). 9. (При) цьому переважають випадки різномісного наголошування співвідносних слів (у) (зв’язку) (з) їх відмінностями на фонетичному та морфемному рівнях (В.К.). 10. (З) метою встановлення i збереження контакту необхідна певна система дій (Саг.). 11. Йому як що робити, то треба за тиждень загадувати, що (б) роздумався (П.М.). 12. (У) слід рожевій птасі прилітає білою птахою день (С.Г.). 13. (З) поміж коріння старої груші сяйнуло вогким блиском двоє очей. Далі (з) під коріння на засніжене листя просунулись дві пазуристі лапи, показалась i голова вовча (С.Г

  повість "шпага славка беркути" навчає нас розумінню того, як важливі в житті кожного з нас моральні чесноти. як же важливо мати повагу до близьких людей - батьків, друзів, та й загалом до кожної особистості. кожен з нас має нести відповідальність за свої вчинки. життя має свої закони, свої випробування, які кожен має пройти достойно, залишаючись людиною. підлість, байдужість, безвідповідальність духовно нівечать людину, деморалізують її. твір  "шпага славка беркути"  - багатоаспектний та багатопроблемний, що, перш за все, вчить своїх читачів бути людяними та чуйними. подробнее - на -

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько. 

Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками. 

Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною. 

Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.