Вправа
Записати речення, розставити розділові знаки, підкреслити усі члени
речення. Рисувати, чим ускладнені речення, записати тип
ускладнення (адворідні члени речення, звертання, вставні слова) в
дока. Зробити синтаксичний розбір речення 4 (письмово).
1. На вулицо чи в степ чи навіть на річку і не докличешся.
2. Мамо а родзинки тек солодкі?
3. Гей Івашку поспішай гривуна купувати...
4. Мабуть вони не слухалися своїх мам.
5. А в кухні дим, чад, гармидер, задуха
6. Луки гори пишні сади все зелене і принишкле.
7. Не можна кажуть людин

Адам і Єва, альфа й омега (початок і кінець; сутність, основа, найголовніше), вавилонське стовпотворіння (­ вживається на позначення справи, яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні), випити гірку чашу (перетерпіти всі випробування, всі неприємності, яка б не була важка справа, виконати її до кінця ), вовк в овечій шкурі (це заздрісна, зла людина, що приховує свої хижі наміри під маскою порядності) всесвітній потоп (інколи вживається, коли йдеться про затоплення, сильну зливу), голос волаючого в пустелі (вживається як даремний заклик до кого-небудь, залишений без уваги, без відповіді ) дерево пізнання добра і зла (вживається, коли хочуть попередити про можливість скоєння гріха) , закопати талант у землю ( вираз означає не лише невикористання своїх можливостей, грошей, а й здібностей (талантів), втрату їх, а це значить — не догодити Богові), за сімома замками ( уживається на позначення чогось далекого, неприступного, неможливого для користування) , іти на Голгофу (іти на важку, часом безнадійну справу, страждання за когось), кінець світу (вживаються в перебільшенні чогось, особливо при жартівливо-іронічному зображенні сварки, безладдя, стихійного лиха), не хлібом єдиним живе людина (для людини не головне бути ситою фізично, жити в достатку, бо є в житті інші, важливіші цінності — духовні).

Село! В душе моей покой. Село в Украйне дорогой. И, полный сказок и чудес, Кругом села зеленый лес. Цветут сады, белеют хаты, А на горе стоят палаты, И перед крашеным окном В шелковых листьях тополя, А там всё лес, и всё поля, И степь, и горы за Днепром... И в небе темно-голубом Сам Бог витает над селом. И серое небо, и сонные воды… Вдали над берегом поник Без ветра гнущийся тростник, Как пьяный… боже, гибнут годы! Что ж, долго ли придётся мне В моей незамкнутой тюрьме, Над этим бесполезным морем, Томиться тяжкой жизни горем? Молчит иссохшая трава И гнётся, словно и жива; Не хочет правды говорить. А больше некого спросить.