ВПРАВИ 64. Поетичний вернісаж
А. Прочитай рядки з віршів Тараса Шевченка. Підкресли дієприслівники як
члени речення. Якщо в реченні є дієприслівниковий зворот, пам'ятай, що весь зворот
виступає обставиною. Підкресли пунктограму: кома при дієприслівниковому зворо-
ті.
1. Куди ти йдеш, не спитавшись? 2. В неволі, плачучи, умру. 3. І ми, жартуючи,
погнали чужі ягнята до води. 4. Поклони тяжкії б'ючи, Пречистій ставила, молила, щоб
доля добрая любила її дитину. 5. І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину. 6. Якби ви
знали, паничі, де люди плачуть живучи, то ви белегій не творили та марне Бога б не
квалили, на наші сльози сміючись. 7. Мене там мати повивала і, повиваючи, співала... 8.
Гам батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на
панщині. 9. I нищечком старий читає, перехрестившись, Отче наш.
І (Із творів Т.Шевченка).
Б. Випиши з попереднього завдання шість дієприслівників, визнач ознаки
ієслова і прислівника.​

Объяснение:

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

і озерявин проблески скупі.

І той у небі зморений лелека,

і те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

і світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

ідуть уздовж колишніх берегів.

Объяснение:

Українських письменників завжди захоплювала постать жінки, що здатна на смерть в ім'я свого кохання. Ще в давньому літописі оспівується жертовна і щира любов дружини князя Ігоря Ярославни. Глибоке почуття жінки змалював в оповіданні "Дорогою ціною" і М. Коцюбинський.

Героїня твору — рішуча і смілива жінка. Невідомо, як Соломія стала дружиною нелюбого чоловіка, але з усієї її поведінки видно, що не за власним бажанням. Це натура безкомпромісна і волелюбна. Не роздумуючи довго, вона кидається навздогін за своїм коханим і разом з ним поділяє небезпеку важкого шляху. Боротьба за своє кохання до Остапа — це її жіночий вияв свободолюбства, прагнення вирватися з неволі моральної. Соломія надзвичайно мужня. Її жахають палаючі плавні, але вона не відступається від своєї мети — знайти пораненого Остапа. Справжнім гімном хоробрості жінки, силі її почуття звучать останні сторінки оповідання. На фоні поведінки Івана Котигорошка рішення Соломії напасти на турецьку варту виглядає подвигом. Під час нападу вона кмітлива, рішуча і смілива. Однак, їй не вдається врятувати коханого та ви самій з холодного Дунаю. Остання думка жінки — про Остапа. Цим письменник підкреслює її відданість коханому.

Мене захоплює сила любові цієї жінки, її щире та вірне серце. Я уклоняюсь її моральній чистоті, жертовності і силі волі.