Счастье для каждого человека ощущается и представляется по-своему. Для кого-то счастье – это много-много денег, для кого-то счастье – это здоровье близких, для других счастье – это просто жить и наслаждаться жизнью. Едва ли на земле найдется два одинаковых человека, которые смогут одинаково описать свое «состояние счастья». На мой взгляд, любой человек может быть счастливым. Только не все знают, что же такое счастье. Поэтому люди пытаются привнести в свою жизнь, то что, по их мнению, сделает их счастливыми. Работают на нелюбимых работах, но при этом пытаются заработать много денег, на которые потом смогут купить вещи, которые, в принципе, им не особо и нужны. И вот получив какие-то материальные блага, задается ли человек вопросом: «А это и есть счастье?» Мне кажется, что не материальные вещи делают человека по-настоящему счастливым. Любая вещь – это всего лишь вещь. Она не сможет подарить какую-то душевную теплоту, осознание того, что тебя любят и любишь ты, что родные и близкие люди рядом с тобой и им ничего не угрожает. Наверное, я могу сказать о себе, что я счастливый человек. У меня есть любимые родители, которые заботятся обо мне. Я не испытываю голода, жажды и других лишений. Если задумать, то у многих моих ровесников нет того, что есть у меня. Например, в Африке дети только из обеспеченных семей могут позволить себе ходить в школу, но 90% населения находится за чертой бедности и едва ли сводят концы с концами. Просто нужно ценить, то что ты имеешь и тогда сможешь ощутить в полной мере свое счастье. Ведь счастлив не тот, кому много нужно, а наоборот, тот, кому нужно мало для счастья. Но ничто не сделает тебя более счастливым, чем осознание того, что ты в этом мире кому-то нужен и ты занимаешься тем, что приносит тебе радость и позитивное настроение и делает чуть-чуть счастливее.
1. Інтимна лірика. 2. Пое висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність. 3.Заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що. 4. Почуття страждать через невзаємність. 5. Як я люблю тебе без тями. 6.Ліричний герой живе у світі, у якому панує реальне, вигадане і неподілене кохання. Він бачить перед собою портрет коханої, таємничий духовний зміст її внутрішнього змісту, ідеал, яким його собі уявляє ліричний герой(це і є сам автор).7.звичайни та метафорични епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого». —Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання. -Складни тропи — метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». Вони підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття. -Тавтологічні повторення: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…», вони надають можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні. -Риторичні фігури: риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».
На мой взгляд, любой человек может быть счастливым. Только не все знают, что же такое счастье. Поэтому люди пытаются привнести в свою жизнь, то что, по их мнению, сделает их счастливыми. Работают на нелюбимых работах, но при этом пытаются заработать много денег, на которые потом смогут купить вещи, которые, в принципе, им не особо и нужны. И вот получив какие-то материальные блага, задается ли человек вопросом: «А это и есть счастье?»
Мне кажется, что не материальные вещи делают человека по-настоящему счастливым. Любая вещь – это всего лишь вещь. Она не сможет подарить какую-то душевную теплоту, осознание того, что тебя любят и любишь ты, что родные и близкие люди рядом с тобой и им ничего не угрожает.
Наверное, я могу сказать о себе, что я счастливый человек. У меня есть любимые родители, которые заботятся обо мне. Я не испытываю голода, жажды и других лишений. Если задумать, то у многих моих ровесников нет того, что есть у меня. Например, в Африке дети только из обеспеченных семей могут позволить себе ходить в школу, но 90% населения находится за чертой бедности и едва ли сводят концы с концами. Просто нужно ценить, то что ты имеешь и тогда сможешь ощутить в полной мере свое счастье. Ведь счастлив не тот, кому много нужно, а наоборот, тот, кому нужно мало для счастья. Но ничто не сделает тебя более счастливым, чем осознание того, что ты в этом мире кому-то нужен и ты занимаешься тем, что приносит тебе радость и позитивное настроение и делает чуть-чуть счастливее.
2. Пое висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність.
3.Заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що.
4. Почуття страждать через невзаємність.
5. Як я люблю тебе без тями.
6.Ліричний герой живе у світі, у якому панує реальне, вигадане і неподілене кохання. Він бачить перед собою портрет коханої, таємничий духовний зміст її внутрішнього змісту, ідеал, яким його собі уявляє ліричний герой(це і є сам автор).7.звичайни та метафорични епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого». —Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання. -Складни тропи — метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». Вони підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття. -Тавтологічні повторення: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…», вони надають можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні. -Риторичні фігури: риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».