все что есть \
3) Коли створив перші фільми і як вони називалися ?
4) З ким був одружений?
5) Коли була завершена повість «Україна в огні»?
6) Які твори написав?
7) Коли прийшов перший серйозний успіх?
8) Яким орденом був нагорождений?
9) Де жив і працював до останніх днів?
10) Коли помер О.Довженко?

2. Завдання до кіноповісті «Зачарована Десна»

1) Що таке кіноповість?
2) Яка тема кіноповісті «Зачарована Десна»?
3) Назвіть головних героїв твору «Зачарована Десна».
4) Назвіть основні риси малого Сашка.
5) Хто такий Петро Семенович? Як змальовує його письменник?
6) Хто така Одарка Єрмолаївна? Якою вона була?
7) Хто на думку малого Сашка був схожий на Бога?
8) Як звали собаку, що жив удома у Сашка?
9) Чому Сашка не взяли до школи?
10) Яку незвичну тварину бачив Сашко на березі Десни?
11) Про якого персонажа йдеться у творі : «У малині лежав
повержений з небес маленький ангел і плакав без сліз…»?

У всьому світі, особливо в розвинених країнах, населення старіє, збільшується відсоток людей пенсійного віку. І не завжди держава в здатна нормально забезпечити життя людей похилого віку. Це ми бачимо й у себе, в Україні. Добре, звичайно, коли бабуся і дідусь живуть у родині дорослих дітей, коли є онуки. Або якщо старі живуть окремо, але де-небудь поблизу. І матеріальних проблем у них менше, і - найголовніше - вони відчувають себе, як і раніше потрібними, допомагають і ділом, і добрим словом.

Ось це найголовніше. Часто не матеріальні проблеми переносяться людьми похилого віку найболючіше, а відчуття покинутості. Адже і вони були молоді, як ми сьогодні. З їх працею пов'язано все те, чого досягло наше суспільство. Вони-то і створювали фундамент цих досягнень. Будинки, в яких ми живемо. Дороги, по яких їздимо. І ще вони, як і ми, дружили і закохувалися, будували сім'ї, ростили дітей. Без цього і батьків наших, і нас самих просто не було б.

Час бере своє. У старих і сили вже не ті, і здоров'я підводить. Зате є і знання, і величезний життєвий досвід. Часом ми ображаємося на зайві повчання, не можемо терпляче вислухати поради старших, вважаємо, що вони нічого не розуміють в наших проблемах. Може бути, літнім людям не завжди легко наздогнати сучасний ритм життя. Але вони хочуть нам добра! Що ж, ми повинні бути терплячими, навіть якщо порада не найвдаліша.

Я, наприклад, дуже дружу з бабусею. Вона цікаво розповідає про свою юність, яка припала на важкі післявоєнні роки. Розповідає про те, як вчилася і працювала, як познайомилася з майбутнім своїм чоловіком - моїм дідусем. Як народився у них довгожданий первісток - мій батько, а потім його маленька сестричка. Бабуся досі і по господарству мамі допомагає, і мені при нагоді консультацію по літературі дає. Нехай вона ще багато років залишається такою бадьорою, але якщо коли-небудь роки візьмуть своє і підведе здоров'я, хіба ми вважатимемо її тягарем, хіба не підтримаємо, не оточимо турботою?

Мені рано думати про старість, якось смішно навіть. Але всі люди колись перестають бути молодими. Чи вправі очікувати від інших турботи і участі той, хто сам в юності обділив ними літніх людей?

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві - художній літературі) це стиль покликаний крім інформаційної функції найсуттєвішу - естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки. Основні ознаки: - найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності - образність (образ - персонаж, образ колектив, образ - символ, словесний образ, зоровий образ); - поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів; - естетика мовлення, призначення якої - викликати в читача почуття прекрасного; - експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.); - зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання дійсності; - відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та в їх поєднання, відсутні будь-які приписи; - визначальним є суб'єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).