Ораторське мистецтво або майстерність красномовства цінується з найдавніших часів і до сьогодні. Так само, як давньогрецький, сучасний політик, вчитель чи будь-яка інша публічна особа має володіти цим мистецтвом досконало. Щоб порозумітися одне з одним, людям інколи треба докласти багато зусиль, дібрати потрібні слова. Що вже казати про потребу вплинути на юрбу, на людський натовп.
Важливо розуміти, що вправному оратору недостатньо самих лише красивих слів. Гарна промова обов’язково повинна мати й гарний зміст. Слово є головною зброєю оратора, однак без закладеного мовцем сенсу воно безсиле. Адже красиві епітети та порівняння без внутрішнього змісту – це порожні фрази. У сиву давнину майстерним оратором вважали людину, яка має гарну дикцію, чітко та голосно вимовляє слова, вміє вправно користуватися художніми засобами і найголовніше – вміє переконувати. А кого переконаєш одними лише прикрасами?
Слухач недовго буде насолоджуватися суто словесними оздобами, якщо за ними не стоятиме чітка авторська думка. Не усвідомивши мети чи ідеї промови, людина почуватиметься обманутою. Так само й у житті ми зустрічаємося із порожніми або нещирими словами, обіцянками, які лише на короткий час мають над нами владу. З часом, коли примарна краса беззмістовних фраз розвіється, залишається лише «гола» правда. І лише від промовця залежить, що зостанеться слухачеві на згадку: порожній звук чи слово правди й істини.
Тому вправний оратор повинен дбати не лише про зовнішнє, але й про внутрішнє багатство своєї промови. І не важливо, чи ти промовляєш до гурту зі сцени, чи пошепки розповідаєш історію молодшій сестрі перед сном…
Отже, поєднання краси слова та змістового наповнення– це ключ до успіху у нелегкій справі ораторського мистецтва.
Я думаю, що людям потрібно довіряти,адже без довіри наш світ морально занепаде. Люди стануть самотніми і замкнутими.
По-перше,довіра-це риса характеру,яка у всі часи породжувала між людьми теплі і приємні відносини.Ця якість допомагає знайти друзів,опору та підтримку. Яскравим підтвердженням мого аргументу може бути твір П.Мирного"Хіба ревуть воли,як ясла повні..". Тут ми зустрічаємо героя,який забув, що таке довіра,що таке друзі і взагалі,що таке мораль. Він стає на шлях злочинця,забувши про людську мораль. Він перестав вірити людям,а тому, коли була потрібна до товаришів,ніхто йому не поміг. На прикладі твору бачимо,що без довіри немає друзів,а,отже,немає морального щастя та почуття захищеності у великому,жорстокому світі. По-друге,довіра вселяє тепло у серця інших людей. Веде їх за собою. У підтверддення своїх слів наведу приклад з життя М.Костомарова-відомого діяча української культури,одного з засновників Кирило-Мефодіївського братства. Його рішучий крок подарував людям віру та бажання боротися за національну свідомість та честь. Люди пішли за його словами,як за променем сонця у нічній пітьмі. Отже, довіра надзвичайно важлива якість,яка мусить бути в кожному з нас,бо вона веде нас до морального піднесення,допомагає знайти друзів і подарувати їм віру у власні переконання.
Ораторське мистецтво або майстерність красномовства цінується з найдавніших часів і до сьогодні. Так само, як давньогрецький, сучасний політик, вчитель чи будь-яка інша публічна особа має володіти цим мистецтвом досконало. Щоб порозумітися одне з одним, людям інколи треба докласти багато зусиль, дібрати потрібні слова. Що вже казати про потребу вплинути на юрбу, на людський натовп.
Важливо розуміти, що вправному оратору недостатньо самих лише красивих слів. Гарна промова обов’язково повинна мати й гарний зміст. Слово є головною зброєю оратора, однак без закладеного мовцем сенсу воно безсиле. Адже красиві епітети та порівняння без внутрішнього змісту – це порожні фрази. У сиву давнину майстерним оратором вважали людину, яка має гарну дикцію, чітко та голосно вимовляє слова, вміє вправно користуватися художніми засобами і найголовніше – вміє переконувати. А кого переконаєш одними лише прикрасами?
Слухач недовго буде насолоджуватися суто словесними оздобами, якщо за ними не стоятиме чітка авторська думка. Не усвідомивши мети чи ідеї промови, людина почуватиметься обманутою. Так само й у житті ми зустрічаємося із порожніми або нещирими словами, обіцянками, які лише на короткий час мають над нами владу. З часом, коли примарна краса беззмістовних фраз розвіється, залишається лише «гола» правда. І лише від промовця залежить, що зостанеться слухачеві на згадку: порожній звук чи слово правди й істини.
Тому вправний оратор повинен дбати не лише про зовнішнє, але й про внутрішнє багатство своєї промови. І не важливо, чи ти промовляєш до гурту зі сцени, чи пошепки розповідаєш історію молодшій сестрі перед сном…
Отже, поєднання краси слова та змістового наповнення– це ключ до успіху у нелегкій справі ораторського мистецтва.
Я думаю, що людям потрібно довіряти,адже без довіри наш світ морально занепаде. Люди стануть самотніми і замкнутими.
По-перше,довіра-це риса характеру,яка у всі часи породжувала між людьми теплі і приємні відносини.Ця якість допомагає знайти друзів,опору та підтримку. Яскравим підтвердженням мого аргументу може бути твір П.Мирного"Хіба ревуть воли,як ясла повні..". Тут ми зустрічаємо героя,який забув, що таке довіра,що таке друзі і взагалі,що таке мораль. Він стає на шлях злочинця,забувши про людську мораль. Він перестав вірити людям,а тому, коли була потрібна до товаришів,ніхто йому не поміг. На прикладі твору бачимо,що без довіри немає друзів,а,отже,немає морального щастя та почуття захищеності у великому,жорстокому світі. По-друге,довіра вселяє тепло у серця інших людей. Веде їх за собою. У підтверддення своїх слів наведу приклад з життя М.Костомарова-відомого діяча української культури,одного з засновників Кирило-Мефодіївського братства. Його рішучий крок подарував людям віру та бажання боротися за національну свідомість та честь. Люди пішли за його словами,як за променем сонця у нічній пітьмі. Отже, довіра надзвичайно важлива якість,яка мусить бути в кожному з нас,бо вона веде нас до морального піднесення,допомагає знайти друзів і подарувати їм віру у власні переконання.