Встановіть відповідність:

1. Речення з послідовною підрядністю

2. Речення з однорідною підрядністю

3. Речення з неоднорідною підрядністю

4. Складнопідрядне речення

А. Ще годину тому можна було побачити, що баржу пофарбовано в брудно-жовтий колір, що вона стара, неоковирна і зовсім не відповідає своїй романтичній назві «Лореляй», вималюваній чорною фарбою на обох бортах (П. Загребельний).

Б. Коли б у вагоні було світліше , колеги голови американської делегації помітили б, як у цьому місці згадок по його обличчю пробігла весела посмішка (С. Скляренко).

В. Дуби на піщаному згір’ї ростуть буйно, докопалися корінням до соків заплави і щедро вигнали листя, що прикрило жовті горбки і сіру бетонну рівнину масивних меморіальних дощок, на яких викарбувано шістсот сімдесят шість прізвищ жертв фашистської розправи

(А. Адамович). Г. І обоє глянули на похилу хату, яку срібним вінцем завершувало засніжене гніздо (М. Стельмах). Д. Далекий острів заліг хмаркою в небі (М. Коцюбинський).

​

канікули пройшли

мімолётно.Настало 1 вересня, і я прийшов на лінійку, людей було дуже багато, ще й ширяють сонце. Послухавши мова директора, я з однокласниками відправився в клас, де сів на останню парту зі своїм другом, поспілкувавшись з класним керівником - ми нарешті розійшлися по домівках. Перший тиждень навчання пройшла дуже швидко, адже ми просто сиділи і заповнювали зошити, але все ж цей час добре запам'ятовується, адже це безтурботний час, який можна провести з друзьямі.Спустя пару днів ми поїхали на екскурсію в сусіднє місто, найбільше мені запам'яталася величезна церква, з золотими Купали, ми були занадто гучні, і вийшов священик, не обійшлося без моралей :)

Мій перший день у школі.  Свій перший день в школі пам’ятаю так, неначе це було вчора. Щиро кажучи, й самій не віриться, що з того дня вже минуло два з половиною роки.  Прокинулась я рано-вранці, а на мене вже чекало святкове шкільне вбрання, пишні білі банти для зачіски, гарні, яскраві осінні квіти, а головне – шкільний рюкзак.  Підійшовши до школи з мамою, татом та бабусею, я вперше побачила таку велику кількість дітей-школярів, щиро усміхнених вчителів та батьків. Правду кажучи, страх та цікавість переповнювали мене. Швидше хотілося зайти до класної кімнати, познайомитися з вчителькою та дітьми. Та найголовніше те, що я вперше побувала на шкільній лінійці, на святі першого дзвоника. Про це мені багато розповідали бабуся, батьки та старші друзі-школярі. На святковій лінійці нас, першокласників, вітали вчителі, директор та старшокласники, а ми їм обіцяли бути слухняними та гарно навчатися, щоб нами пишалися.  Свято скінчилося. Дзвоник покликав нас на перший урок. Тепер школа – це частина мого життя. Тут я дорослішаю, навчаюся, стаю самостійною. Попереду ще не один рік старанного навчання, але вже зараз я пишаюсь тим, що навчаюся в своїй школі