Шкільний музей відіграє велику роль у роботі загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Що таке музей? Музей-важливий фактор формування суспільної активності школярів, він дає можливість багато бачити власними очима і це робить його могутнім засобом переконання, агітації і пропаганди. Кожний куточок нашої мальовничої Батьківщини має свої усталені норми вишивання рушників: певна гама кольорів, різноманітні візерунки (рослинні, геометричні та ін.). Рушника передавали як оберега, з роду в рід, із покоління в покоління. По багатьох місцях України понині батьки бережуть рушники для дітей - і не лише для дівчат, а й для хлопців. Рушник - символ, оберіг народу України. Без рушників ніде не обходились. В нашому музеї зібрані матеріали стародавнього життя і побуту односельців, а саме:велика кількість куманців,які були предметом вжитку козаків,різноманітна кількість килимів,писанок і багато різних цікавих речей.
У п'ятнадцять - сімнадцять років, ймовірно, складно вибрати ту, неповторну професію, якій потім віддаси довгі роки життя, будеш удосконалювати свою майстерність. Але мені пощастило, я з раннього дитинства знала, що буду художником. Мої дід і брат - художники. Я люблю гати за їх роботою. Дід -живописець, а брат- графік. Я ще не вирішила, чим буду займатися, мені подобається декоративно-прикладне мистецтво. Я сама виготовляю шкатулки, а потім розписую їх чарівними візерунками або нехитрими сценками з народного життя. Приваблює мене і монументальний живопис фрески в храмах. Ці величні творіння пережили століття і тепер можуть багато розповісти нам про своїх творців, їх геніальності і майстерності. Цей художник любив літо - в його палітрі яскраве різнобарв'я, що не тьмяніє століттями фарби. А тут працював аскет, лінії його малюнка скупі і бездоганно точні, немає зовнішньої красивості, але вони сама досконалість, декількома штрихами створюють цілий світ. Приваблює мене і робота театральниххудожників-декораторів, їх майстерність не перестає вражати і захоплювати. Ось на сцені з'являється зарослий стародавній сад, озеро з лебедями, стародавній замок або весела сільська вулиця. Все це створили вмілі і талановиті руки професійних художників. Але, щоб стати майстром, треба дуже багато працювати, виробляти свій стиль, а інакше й не варто братися за таку складну і прекрасну роботу. Сподіватися, що тебе осінить, і ти раптом станеш знаменитим - не вийде. Треба щоденно працювати, відточувати свій стиль і майстерність, тільки тоді чогось зможеш досягти. Але спочатку треба визначитися. А це дуже складно, хочеться спробувати себе у всьому. Батько каже, що я розкидаюся. А я шукаю свій шлях, щоб вибрати його, не пошкодувати потім і досягти майстерності в професії. А інакше і нічого починати. Посередністю бути не хочеться.
Кожний куточок нашої мальовничої Батьківщини має свої усталені норми вишивання рушників: певна гама кольорів, різноманітні візерунки (рослинні, геометричні та ін.). Рушника передавали як оберега, з роду в рід, із покоління в покоління. По багатьох місцях України понині батьки бережуть рушники для дітей - і не лише для дівчат, а й для хлопців. Рушник - символ, оберіг народу України. Без рушників ніде не обходились.
В нашому музеї зібрані матеріали стародавнього життя і побуту односельців, а саме:велика кількість куманців,які були предметом вжитку козаків,різноманітна кількість килимів,писанок і багато різних цікавих речей.