. Вставіть з довідки пропущені обставини. 1. Коло пасіки росли яблуні й груші, ... (І. Нечуй-Левицький)
2. Часом він схоплювався серед ночі і спрoсoння, ... , кликав Ма-
ланку. (Панас Мирний)
3. Зустріч ця, ..., оживила Олену. (І. Вільде )
4. Весняний вітер нетерпляче зітхає, (Леся Українка)
5. Степан стояв коло поруччя на палубі, (В. Підмогильний)
6. Перед ним, ..., стояли високі вогняні гори. (М. Коцюбинський)
7. Осінні дні мандрують, ..., і вечори нудьгують в димарях. (П. Карманський)
Довідка: посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами; незважаючи на сумні об-
ставини; оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі; з якимсь
жахом у голосі; як черниці; на крайнебі; втопаючи поглядом у нічному
небі.​

Загальноприйняте правило: треба
змінити слово або підібрати спільно-
кореневе так, щоб ненаголоиіений го­
лосний став наголошеним.
Вимова Написання
/є/-* 1 * 1
[ в е ис н а ] в е с н а , б о в ё с н и
[ о з е ир о ] о зе р о , б о о з ё р а
[ в е ис е л и і] в е с е л и й , б о в е с е л о
[ в е ирш йна ] вер ш и н а, б о в е р х
[ и ] — [ І Ґ ]
[в ё л и еч ] в е л и ч, б о в ел и ки й
[ ч и ‘ с л о ] чи сл о , бо ч и сл а
[ в и еш н ё ва ] ви ш н ева, бо ви ш ня
[ т и ех ё н ’к о ] т и х е н ь к о , б о т и х о
УВАГА!
Але це правило ми не можемо застосувати до
дієслів, у яких відбувається чергування е — и:
беру — зб и р а ти .__

Колись дуже-дуже давно,восени,якщо я не помиляюсь, йшли надзвичайно сильні дощі. Вродливі дівчата і хлопці бігали по лужах. Одна дівчина дуже сильно заплямувала свою сукню,пригаючи через лужу,та ії однокласники почали сміятися з неї. "Не насміхайтеся"-благала вона. Ії однокласники ще не старіли,але вже були слабкими і злими у душі. Нарешті,колись може вони й зрозуміють,що треба бути добрішими. Час же не повертається назад. Вони будуть пам'ятати,як вони голосно-приголосно насміхалися з дівчат. немає нічого краще за добро. Треба менше робити зла. тоді і небо над головою стане ясніше. Сонце буде світити ясно-ясно. і життя стане щасливішим.