Вставне слово вжито в реченні (розділові знаки пропущено) A Остапові пощастило однак зачепитися за прибережну вербу.
Б Та пiтьма не так уже мучила Соломію проте вогкий холод
проймав її наскрізь.
в ліс стоїть мовчки проте смереки шепчуть щось. Г Однак Соломія не могла гаятись.
Вставне слово вжито в реченні (розділові знаки пропущено) А Татарські погроми зменшили нашу літературну продукцію проте спинити її не змогли.
Б Буває присниться поліська вербиця плакуча співуча калини
сестриця.
в Поезіє свойого дай блакиту і дай мені своєї висоти. Г На якийсь тиждень природа мовби завмерла в чарівній
красi бабиного літа.
До іть будь ласка
-Та ні!У нього ж є вже один !Навіщо йому ще ?!
-Ну тоді ,можливо ,плеєр?-питає Микола.
-Мені здається ,що він не слухає музику...-заперечує Митько
-Ну а давайте допитаємося у нього що ж він хотів би?!-невпевнено говорить Леся
-То це вже не сюрприз буде !-почали шуміти всі
-В мене є ідея ми подаруємо йому телефона!Він якраз нещодавно свого розбив!А на нашу компанію це і в грошових витратах буде нормально.-викрикує Катя
-Ну гаразд
На тому і вирішили зупинитися
Мова – це душа народу. Це проста і разом з тим правдива істина. Якщо забувається мова, то народ, який користувався цією мовою, зникає, але не фізично, а морально. Українська мова – одна з найкрасивіших і милозвучніших мов світу.
Багато різних письменників з усього світу прославляють українську мову. Ось деякі вислови з цього приводу: «Мова – це зброя», «Не бійтесь заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля».
Художню культуру людства, його мораль і естетику український народ збагатив своїми історичними піснями і думами.
Українські пісні і думи – це національний епос, у якому відбилася історична пам’ять народу, його національна свідомість. «Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу», – сказав Олександр Довженко. Ми винні втратити таку гарну мову, бо світ втратить одну з кращих перлин свого скарбу.