Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено) Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

Але ось настає вечер.Заря запалала пожежею і обхопила полнеба.Солнце садится.Воздух поблизу якось особливо прозорий,наче скляний;вдалині лягає м'який пар,теплий на вигляд;разом з росою падає червоний блиск на галявини,ще недавно облиті потоками рідкого золота;від дерев,від кущів,від високих стогів сіна побігли довгі тіні...Сонце сіло;зірка засяяла і тремтить у огнистом море заходу...Ось воно блідне;синіє небо;окремі тіні зникають,повітря наливається мглою.Пора додому,в село,в хату,де ви ночуєте.

Зрада… Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада – це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада – то ніби навмисне приниження близької людини.Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. Тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.