Вставьте знаки Водохреща
Це третє найбільше і завершальне св..ято різдвяно/новорічного циклу. З ним пов..язують хрещен..я на (Й/й)ордані (Х/х)риста. Відтак у всіх селах, де були церкви, св..ятили воду. Зранку чоловіки йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хр(и/е)ста, ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним бур..яковим квасом. Під обід св..ящен..ик, виголосивши молитву, осв..ячував воду, занурюючи в неї срібного хреста. Після цього випускали в повітря кілька пар г(у/о)лубів і вчиняли гучну стрілянину з холостих набоїв. Від..авна в народі посв..ячену на (В/в)одохреща воду вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг; нею також св..ятили будівлі тварин збіж..я тощо. І ось загадка: вода з хрещенс..кого джерел..ця може (с/з)берігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому (з/с)прияє срібло від хреста. За В. Скуратівським ( 118 слів)​

- Синку, сьогодня ти маєш до мені прибрати в квартирі
- А що я маю зробити?
_-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил.
- Матусю, це забагато для мене!
- Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато?
- Ну мамо!
- Що? Що таке?
- Давай я тільки пил повитираю.
- Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш!
- Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити!
- Ось і домовились! До речі, стосовно посуду...
- Мамо!
- Гаразд, не треба.
- Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти.
- А уроки коли робитимеш?
- Ввечері.
- Гаразд, ставаймо до роботи.

На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка. 

Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. 

Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. 

Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.