-Пані Наталя, чому би нам не влаштувати для учнів екскурсію по Київу, ми уже усюди були. А от у Києві ні.-,запитала учениця 8-Б класу. -Оленко, а знаєш, я подумаю над твоєю пропозицією. Ми дійсно за 10 років уже усюди побували. Чомі би дітям не побачити красу столиці рідного міста? Я напевно пошлю Аню і Оленку. Нехай дадуть оголошення усім класним керівникам. Я думаю, діти будуть згодні на цю ідею. -Дякую, що вислухали. Ах, доречі, я зараз попереджу Іванку,мою сестру, може вона не відмовится. -Добре, знову дякую за ідею, Оленко!До побачення. -До побачення Пані Наталя.
Козацтво в україні виникло більше 500 років тому, в час розпаду київської русі після монголо-татарської навали. українські міста піднімалися з руїн, але володарем колись могутньої держави стали литовські князі, хоча переважну більшість населення великого князівства литовського складали українці й білоруси. в перші часи українці під новою владою почувалися вільно, литовці не утискали їх ані віри, ані мови, ані прав чи звичаїв. та вже у xv-xvi ст. посилився вплив поляків, починається відбирання прав і процес закріпачення селян. українці перестали почувати себе господарями на власні землі. свободолюбний народ, українці шукають виходу, йдуть у степи, за дніпровські пороги — на запоріжжя. там, у вільних, але дуже небезпечних місцях і виникає український різновид європейського лицарства, особливий воєнний стан — козацтво, який ширився, поповнювався енергійними та завзятими, сміливими й талановитими вояками. козаки стали провідною силою, що сприяла формуванню сучасного українського народу. по всій україні утвердився найдемократичніший на той час устрій козацького народовладдя. козак і українець означало те й саме, а українців у світі називали "козацьким народом". прилучатись до козацтва вважали за честь не тільки українці, а й багато чужинців, захоплених доблестю і моральними чеснотами козаків.
-Оленко, а знаєш, я подумаю над твоєю пропозицією. Ми дійсно за 10 років уже усюди побували. Чомі би дітям не побачити красу столиці рідного міста? Я напевно пошлю Аню і Оленку. Нехай дадуть оголошення усім класним керівникам. Я думаю, діти будуть згодні на цю ідею.
-Дякую, що вислухали. Ах, доречі, я зараз попереджу Іванку,мою сестру, може вона не відмовится.
-Добре, знову дякую за ідею, Оленко!До побачення.
-До побачення Пані Наталя.