Выпишите из учебника биологии или 9 класса по два предложения в такой последовательности а) сложносочиненные б) сложноподчиненные в)бессоюзные на правильно
Я вважаю, що у кожного може бути своя думка, але на мій погляд, школа - це місце, де панує щастя. Хтось у ній знаходить друзів, хтось знання, освіту, а може навіть свою другу половинку. Школа це перша сходинка в лоросле життя. Ми навчаємося в ній 11 років, саме в школі ми переживаємо найщасливіші та найсумніші моменти у житті. Кожна людина - це одна зі сторінок у величнішій книзі, яка носить почесне названня ШКОЛА.
Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти. Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки. Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть: - Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається? - Хто це заговорив? - Здивувалися діти. - Це ми, зайчики - побігайчики! - Чого вам треба? - Запитав Сергій. - Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді! - Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися. Ось було б так, як би звірі могли говорити!
Школа
Школа - це другий дім для нас.
Я вважаю, що у кожного може бути своя думка, але на мій погляд, школа - це місце, де панує щастя. Хтось у ній знаходить друзів, хтось знання, освіту, а може навіть свою другу половинку. Школа це перша сходинка в лоросле життя. Ми навчаємося в ній 11 років, саме в школі ми переживаємо найщасливіші та найсумніші моменти у житті. Кожна людина - це одна зі сторінок у величнішій книзі, яка носить почесне названня ШКОЛА.
Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти.
Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки.
Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:
- Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?
- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.
- Це ми, зайчики - побігайчики!
- Чого вам треба? - Запитав Сергій.
- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!
- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.
Ось було б так, як би звірі могли говорити!
Я очень старалась