Выполните разбор выделенных существительных по образцу. Пример: Подсолнухи – имен., п. ф. подсолнечник, неист., общ., ч. р., мн., Н. у., II отм., соч. гр., подм.

Подснежник

Чего ты, цветок , рано расцвела?

В марте весна еще неуверенная...

А что делает, когда я счастье полно?

Я не цвести не умела, не могла.

Ну, а как снова метель замете,

Завеет снегом синие круги?

А я почему-то не думаю о том,

Цвету себе и радую окружающий мир .

М. Луков

2. (Бали: 4)

Определите род существительных:

Насморк, путь, тень, тюль, академик, север, грань, врач, колибри, ООН, цеце, плач, Лондон.

У давнину увагу багатьох народів привертало запитання: чия мова найдавніша? Адже найдавніша мова належить і найдавнішому народові. А який народ не хотів би собі такої честі ? вважатися найдавнішим? Отож і намагався довести первородство свого роду – племені той чи інший правитель.

Здійснюючи далекі подорожі, знайомлячись з новими краями і тамтешніми мовами, люди помітили дивну схожість між словами різних, навіть територіально дуже віддалених мов. Звідки б вона взялася? Не інакше як ці мови – далекі нащадки якоїсь матері – прамови. Вона не належала жодному з відомих народів і не зафіксована в жодній пам'ятці . Нова ідея захопила вчених: дослідити відповідності між окремими мовами і на їхній основі реконструювати прамову.Факт її існування в сиву давнину був поза сумнівом.

Та й ця реконструйована мова була не найпершою мовою людства, а нащадком ще давнішої. Закономірно постає питання: коли ж уперше зазвучала на землі людська мова, як з'явилася і якою була? Питання не менш давнє, як і проблема первородства. Одні вважали, що мова закладена в людині від народження, як, скажімо, здатність їсти, бачити, чути тощо. На думку інших, дісталася вона людям від якоїсь геніальної істоти, що її створила. Неабияка роль приписувалася і славнозвісному Адамові, що його нібито першого Бог навчив говорити, а від нього вже цю здатність перейняли й інші люди. Були й такі, що додержувалися думки, нібито речі з'являються на світ з їхніми назвами.

Історія українців – це шлях вічної боротьби за свободу і власну незалежність. Не встигла наша нація відчути за спиною крила волі, як спіткало її чергове випробування. І замість згуртуватися, всім разом виступити проти спільного ворога, ми почали відособлюватися, зводити довкола своїх будинків і сердець кам’яні мури.

Сильніший намагається обдурити слабкого, а коли хтось протестує, висловлюючи незадоволення таким станом речей, злякані і ображені люди цілою юрбою намагаються заткнути йому рота. Шикають і погрожують закидати камінням сміливця, не розуміючи, що боротися потрібно з ворогами, а не союзниками.

 


Українці відрізняються терплячістю, яку виплекали в нащадках минулі покоління, звиклі жити у рабстві. Тільки зараз настав час згуртуватися, створити сильне соціальне військо, щоб змінити країну. Не терпіти, не мовчати, а говорити, кричати і стукати у зачинені двері, доки не зламається під народним напором замок.
Одна людина не здатна змінити світ, але тисяча зможе сколихнути скелю свавілля, а мільйони покладуть край обману і брехні. Люди не хочуть розуміти, що перетворюються на непереможну армію тільки у єдності. Величезну істоту з одним палаючим серцем і неймовірною силою, якої бояться нечисті депутати, корумповані чиновники і всі, хто наживається на своєму народі.
Тільки гуртом українці вчергове здобудуть щастя як не для себе, так для майбутніх поколінь. Вигризуть зубами новий кусень свободи і правди, але тільки якщо зможуть об’єднатися. Не шукати, чия хата скраю, не намагатися обманути сусіда, щоб набити власні кишені, не боятися гучних заяв, не ховатися за спинами самотніх сміливців.
Шлях до зірок буде тернистим та важким, не всі знайдуть в собі сили, щоб дійти до кінця, але той, хто переможе лінь, перестане себе жаліти і подасть руку братові у скрутну хвилину, отримає найбільший скарб – волю і самоповагу. Єднаймося, панство, гуртуймося, сусіди, щоб піднести свою країну на самісінький вершечок світу, і перетворити її на Едем.