WOMY ИВШИ
е, ЯК
СМ
Cim.
Уяви собі: побудували нове місто. Йому дали назву,
якої ще не мало жодне з міст України. Це місто Українка
на Київщині.
У новому місті живе і працює багато людей. А як
їх називають? Людей, які живуть у Києві, називають
киянами, у Львові живуть львів'яни, у місті Рівному
рівненці, у Полтаві полтавці. Як же називають меш-
канців Українки? Хіба не цікаво?
А як ти думаєш?
1
онтогтул сурал,
3. Спиши текст. У виділених словах Познач частини основи.​

Будь-яка по-справжньому значима подія в літературі чи історії завжди породжує навколо себе безліч дискусій та наукових суперечок. «Слово про похід Ігорів» не стало винятком. Досі точаться дискусії не тільки щодо авторства, а й навіть щодо автентичності твору. Існують науковці, що висловлюють скептичну точку зору щодо виникнення Слова…» За їхніми версіями ця пам’ятка літератури була написано з пізнішою містифікацією, створеною у XVIII сторіччі. Насправді ж оригінального рукопису «Слова…» не збереглося, але багатьма науковцями було (сунуто переконливі докази справжності цієї історичної пам’ятки. Зокрема, заведено вважати, що у тексті «Слова…» є такі мовні особливості, котрі відповідають тому етапові розвитку мови, який був притаманний саме XII сторіччю, потенційні містифікатори, навіть якщо б такі були, просто не могли дізнатися про ці мовні особливості - не мали звідки. Відтак містифікацію такого рівня правдоподібності створити просто не видається можливим. Годилося б обуритись сумнівами науковців, але й у цих скептичних позиціях були і свої плюси. Зокрема, дискусія про автентичність спричинила дуже пильне і докладне дослідженій «Слова…», що, безумовно, дуже добре.

Ми колись були малими дітьми, і цікавилися усім. В черговий раз коли ми задали своє питання сусідському дідусю, він розпочав розказувати свою легенду.

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.