Я просто по это сделать... Поширити головну частину двома підрядними так. щоб утворилися складнопідрядні речення з різними видами підрядності. Велика мета добра починається з малого.
Мудрість – це розум, поєднаний з добротою.
Немає необхідності ненавидіти інші народи.
Основою життя є постійний обмін між організмом і довкіллям.
ЗРАЗОК:
Добро – це насамперед щастя всіх людей.
1. Добро, що нас оточує, – це насамперед щастя всіх людей, яке коштовне за все. (Складнопідрядне речення з неоднорідною підрядністю)
2. Добро, що складається з багатьох чинників, що народжується в дитинстві, – це насамперед щастя всіх людей. (Складнопідрядне речення з однорідною підрядністю)
3. Найбільша мета життя полягає в тому, щоб робити добро оточуючим, тому що добро – це насамперед щастя всіх людей. (Складнопідрядне речення з послідовною підрядністю)
очень задание 12.
це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.
поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.
якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправляти.
Тільки спеціалісти могли відрізняти сорт глини. Наприклад, полтавські гончарі розрізняли:
1. «піскувату» — піщанисту, вогнетривку глину;
2. «сипець» — сильно піщанисту глину;
3. «жорстку» — велико-зернисту глину;
4. «на глинок» — жовтувато-зелену, глейку глину
Справжні майстри могли, тільки користуватися чистою глиною. Її привозили з «глинища», та вона лежала на подвір’ї. За правилами її поливали водою. Для того щоб її розмішати великими веслами, і ще різали дротами. Потім глину накатували ковбаскою.
Після того як зробили горщик, брали та сушили на подвір’ї об в домашню піч. В них як вони казали остання операція – випалювання. Дуже часто треба було слідкувати за температурою. Випалювання тривало близько доби, бо поділялося на три частини: випалювання на слабкому вогні, потім на середньому і високому.
А для фарбування потрібно було налити у ріжок, у вузенькій кінець було вставлено перо.