Які члени речення називають відокремленими? 2. Яку функцію в реченні виконують відокремлені члени? 3. Чи завжди відокремлюються означення? Наведіть приклади. 4. За яких умов відокремлюються прикладки? 5. Як відрізнити відокремлені члени від відокремлених уточню вальних членів? 6. Які розділові знаки вживаються в реченнях з відокремленими членами? 7. У яких стилях мовлення переважають речення з відокремленими членами? 8. Яким синтаксичним конструкціям, синонімічні речення з від¬окремленими означеннями и обставинами?
Розповідь під назвою "У парку атракціонів":
Кілька днів тому я ходила з батьками до парку. Ми каталися на атракціонах. Найбільше мені сподобався об'єкт під назвою "Ланцюжок", який піднімав нас дуже високо та сильно кружляв. Спочатку мені було страшно, проте згодом я почала насолоджуватись польотом. Парк атракціонів - чудове місце, яке точно подарує нові враження.
Розповідь під назвою "На стадіоні":
Кожного дня ввечері я виходжу на стадіон на пробіжку. Спочатку я роблю розминку, а потім починаю бігти. Спочатку я біжу повільно, а потім пришвидшуюсь. Коли я пробігаю п'ять разів по колу, то починаю відчувати втому. Проте я знаю, що спорт - це здоров'я, тому ніколи не припиняю занять.
Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.
Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.
Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.