Музика... Вона захоплює нас, бере в полон своєю чарівністю. Слухаючи її, ми завмираємо від щастя і насолоди.
Треба мати особливу душу, щоб любити музику. Чути мелодію навіть у співі вітру, шурхотінні листочків на деревах, у звуках морських хвиль, у весняних щебетаннях птаства чи в різнобарвному розмаїтті квітучих луків.
Недаремно ж у фольклорних творах музиці приділено стільки уваги. Ще з дитинства ми пам'ятаємо, як у казках за до тоненької сопілки люди перемагали злих ворогів, і гоїли рани, і прекрасних королівен у себе закохували.
А який величезний вплив справляє на душу симфонічна музика! Це не модна пісенька, що завтра ж вилетить з голови. Вона здатна подарувати ні з чим незрівнянне хвилювання, ні на що не схожу радість. Неповторне поєднання звуків зачаровує, може передавати різні настрої, пробуджувати гнів і гордість, сум та радість.
Ніщо так сильно не впливає на душу людини, як чудова музика. Тому вона є вічним, невичерпним джерелом для кожного з нас.
Дівчина троянди поливала,і кудись катилась хмара нова і сміялась осінь за вікном
_ _ _ _ _ , і _._._._ і ._._._._
(Кто?) Дівчина - это подлежащее, выраженное существительным (подчёркиваем одной чертой).
Дівчина (что делала?) поливала - это сказуемое, выраженное глаголом (подчёркиваем двумя чертами).
Поливала (что?) троянди - это дополнение, выраженное существительным (подчёркиваем волнистой линией).
Это сложное предложение, поэтому в нём несколько грамматических основ, т.е. по три подлежащих и сказуемых.
(Что?) хмара - это подлежащее, выраженное существительным (подчёркиваем одной чертой).
Хмара (что делала?) катилась - это сказуемое, выраженное глаголом (подчёркиваем двумя чертами).
Хмара (какая?) нова - это определение, выраженное подлежащим (подчёркиваем волнистой линией).
Катилась(куда?) кудись - это обстоятельство, выраженное наречием (подчёркиваем чёрточка-точка, чёрточка-точка)
(Что?) осінь - это подлежащее, выраженное существительным (подчёркиваем одной чертой)
Осінь (что делала?) сміялась - это сказуемое, выраженное глаголом (подчёркиваем двумя чертами).
сміялась (где?) за вікном - это обстоятельство, выраженное наречием (подчёркиваем чёрточка-точка, чёрточка-точка).
Музика... Вона захоплює нас, бере в полон своєю чарівністю. Слухаючи її, ми завмираємо від щастя і насолоди.
Треба мати особливу душу, щоб любити музику. Чути мелодію навіть у співі вітру, шурхотінні листочків на деревах, у звуках морських хвиль, у весняних щебетаннях птаства чи в різнобарвному розмаїтті квітучих луків.
Недаремно ж у фольклорних творах музиці приділено стільки уваги. Ще з дитинства ми пам'ятаємо, як у казках за до тоненької сопілки люди перемагали злих ворогів, і гоїли рани, і прекрасних королівен у себе закохували.
А який величезний вплив справляє на душу симфонічна музика! Це не модна пісенька, що завтра ж вилетить з голови. Вона здатна подарувати ні з чим незрівнянне хвилювання, ні на що не схожу радість. Неповторне поєднання звуків зачаровує, може передавати різні настрої, пробуджувати гнів і гордість, сум та радість.
Ніщо так сильно не впливає на душу людини, як чудова музика. Тому вона є вічним, невичерпним джерелом для кожного з нас.