5. Над містом хитаютася бліді, рожевуваті сутінки (В. Шевчук).
6. Велика грізна тиша стоїть над степом (О. Гончар).
Объяснение:
Означення однорідні, якщо:
характеризують предмет з одного боку (колір, розмір, матеріал, форма тощо); суто позитивні або суто негативні за значенням;вжиті в переносному значенні ( епітети );перше непоширене (прикметник чи дієприкметник), а друге поширене (словосполучення);
П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, у народі "Стрічання», яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового. На Стрітення за народними уявленнями зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Зустрівшись, говорять між собою: Нехай Бог до тобі, зимо! - каже радісно літо. Дай, Боже, здоров'я! - відповідає стримано зима. На Стрітення Зиму веде по під руки старий Дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі добряче полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. У руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї - порожнісінька торба. У Літа вінок на голові, сорочка квітами вишита, зелена плахта. Це вродлива дівчина. Літо весело несе в руках серп і сніп жита та пшениці.
1. Сіявся дрібненький, мокрий сніжок (В. Козаченко).
2. На городі поволі вмирає, тліє яскрава літня зелень (В. Козаченко).
3. Міради розкішних, п’янющих пахощів були подолані всі: їх забив солодкий запаморочливий дух матіоли (Ю. Смолич).
4. Могутній хор потрясав тихий, прозорий спокій свіжого, літнього дня (Ю. Смолич).
5. Над містом хитаютася бліді, рожевуваті сутінки (В. Шевчук).
6. Велика грізна тиша стоїть над степом (О. Гончар).
Объяснение:
Означення однорідні, якщо:
характеризують предмет з одного боку (колір, розмір, матеріал, форма тощо); суто позитивні або суто негативні за значенням;вжиті в переносному значенні ( епітети );перше непоширене (прикметник чи дієприкметник), а друге поширене (словосполучення);П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, у народі "Стрічання», яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового. На Стрітення за народними уявленнями зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Зустрівшись, говорять між собою: Нехай Бог до тобі, зимо! - каже радісно літо. Дай, Боже, здоров'я! - відповідає стримано зима. На Стрітення Зиму веде по під руки старий Дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі добряче полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. У руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї - порожнісінька торба. У Літа вінок на голові, сорочка квітами вишита, зелена плахта. Це вродлива дівчина. Літо весело несе в руках серп і сніп жита та пшениці.