ми звикли, що доброта частіше виражається вчинками. є деякі люди, які роблять багато хороших справ, але вкрай скупі на добрі слова. такому скажеш «і», а він тобі буркне у відповідь щось нерозбірливе. а добре слово, як відомо, і кішці приємно. а інший солодко говорить, який він добрий, а доброти-то від нього ніхто ніколи не бачив.
що є доброта? чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? раз на тиждень або щодня? добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.
– доброта обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:
– доброта забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.
– доброта дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.
– доброта дає сили – для перетворення світу на краще.
– доброта дає можливості – участі та оточуючим людям.
– доброта дає можливості – ставати краще самому і стати краще оточуючим людям.
– доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.
добрі справи людей високо оцінювалися в усі часи. коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, які їхали за тридев’ять земель рятувати людей від хвороб, вчити дітей, жертвам катастроф. добрі справи – це і благодійність багатих людей, які на свої гроші будували гімназії та школи, відкривали і містили безкоштовні лікарні та будинки для старих, матеріально підтримували таланти і отримати освіту бідним молодим людям. але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадив великий капітал, то можна й спізнитися.
завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: «поспішайте робити добро! » не треба чекати, коли станеш багатим, як ротшильд. добрі справи – це і добрі слова, і старим, і підтримка друзів. задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? а коли допоміг їй по господарству? чи давно відвідував бабусю? чи телефонуєш дідусеві регулярно, і ділишся з ним своїми проблемами? чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про , або відговорився вічною зайнятістю? чи відвідав хворого друга? це і ще багато іншого можна робити вже сьогодні. не відкладай добрі справи на майбутнє. «зроби добро і воно обов’язково до тебе повернеться». і запам’ятай:
– доброта – це чуйність, душевне розташування до людей, прагнення робити добро іншим.
– доброта – це те, що здійснюється добровільно, безкорисливо, для загальної і для своєї користі, але не на шкоду собі.
– доброта – це альтруїзм розумної людини.
– доброта – це світло душі, що висвітлює простір навколо людини краще самого сильного ліхтаря.
– доброта – це дієві співпереживання оточуючих людей і бажання блага для всіх.
– доброта – це процес душевного творчості, результатом якого стають добрі справи.
– доброта – це свідома відмова від осуду особи за його помилки і необдумані вчинки.
в когось вона є. хтось її втратив. комусь вона не дає спокійно жити… хто вона взагалі така, ця совість? чи потрібна вона сучасній людині? питання не з легких. насамперед, треба розібратися, що таке совість.
як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. поняття совісті у кожної людини своє. вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. совість є оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.
на мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.
але є такі люди, що не звертають уваги на совість. вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть.
совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на , щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.
ми звикли, що доброта частіше виражається вчинками. є деякі люди, які роблять багато хороших справ, але вкрай скупі на добрі слова. такому скажеш «і», а він тобі буркне у відповідь щось нерозбірливе. а добре слово, як відомо, і кішці приємно. а інший солодко говорить, який він добрий, а доброти-то від нього ніхто ніколи не бачив.
що є доброта? чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? раз на тиждень або щодня? добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.
– доброта обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:
– доброта забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.
– доброта дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.
– доброта дає сили – для перетворення світу на краще.
– доброта дає можливості – участі та оточуючим людям.
– доброта дає можливості – ставати краще самому і стати краще оточуючим людям.
– доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.
добрі справи людей високо оцінювалися в усі часи. коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, які їхали за тридев’ять земель рятувати людей від хвороб, вчити дітей, жертвам катастроф. добрі справи – це і благодійність багатих людей, які на свої гроші будували гімназії та школи, відкривали і містили безкоштовні лікарні та будинки для старих, матеріально підтримували таланти і отримати освіту бідним молодим людям. але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадив великий капітал, то можна й спізнитися.
завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: «поспішайте робити добро! » не треба чекати, коли станеш багатим, як ротшильд. добрі справи – це і добрі слова, і старим, і підтримка друзів. задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? а коли допоміг їй по господарству? чи давно відвідував бабусю? чи телефонуєш дідусеві регулярно, і ділишся з ним своїми проблемами? чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про , або відговорився вічною зайнятістю? чи відвідав хворого друга? це і ще багато іншого можна робити вже сьогодні. не відкладай добрі справи на майбутнє. «зроби добро і воно обов’язково до тебе повернеться». і запам’ятай:
– доброта – це чуйність, душевне розташування до людей, прагнення робити добро іншим.
– доброта – це те, що здійснюється добровільно, безкорисливо, для загальної і для своєї користі, але не на шкоду собі.
– доброта – це альтруїзм розумної людини.
– доброта – це світло душі, що висвітлює простір навколо людини краще самого сильного ліхтаря.
– доброта – це дієві співпереживання оточуючих людей і бажання блага для всіх.
– доброта – це процес душевного творчості, результатом якого стають добрі справи.
– доброта – це свідома відмова від осуду особи за його помилки і необдумані вчинки.
в когось вона є. хтось її втратив. комусь вона не дає спокійно жити… хто вона взагалі така, ця совість? чи потрібна вона сучасній людині? питання не з легких. насамперед, треба розібратися, що таке совість.
як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. поняття совісті у кожної людини своє. вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. совість є оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.
на мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.
але є такі люди, що не звертають уваги на совість. вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть.
совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на , щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.