Національний заповідник хортиця - це не просто найбільший острів на дніпрі, але і унікальний природний та історичний комплекс. унікальність цього місця широко визнана, в 2007 році хортиця була названа одним із "семи див україни".природа острова вражає своєю красою. на порівняно невеликій його площі (довжина хортиці становить 12 км, а ширина - в середньому 2,5 км) є свої степи, луки, дубові та хвойні ліси. завдяки особливим мікрокліматичним умовам, які виникли через велику кількість сонця, прісної води і сухого повітря, флора острова істотно відрізняється від материкової.але найбільш цікава хортиця саме з історичної точки зору, адже її історія овіяна далекого минулого. ця територія споконвіку була відома людині. дивіться фото: сорочинський ярмарок - найбільший та найколоритніший ярмарок україниперші мешканці з'явилися на острові вже в епоху палеоліту і мезоліту, а перші досліджені поселення належать до епохи бронзи (iii-ii тис. до н. від яких залишилися численні поховання, городища та культові споруди. збереглися на острові декілька стародавніх святилищ у вигляді кам'яних закладок, що датуються ii тисячоліттям до нашої ери.з vii по iii століття до н.е. на острові жили скіфи. збереглося тут унікальне святилище у вигляді круглої кам'яної закладки в сосновому лісі недалеко від чорної скелі, що датується v-iv ст. до нашої ери.нерозривно пов'язана історія хортиці з київською руссю. за однією з версій, саме тут у 972 році загинув в бою з печенігами князь святослав. підтвердженням цьому можуть служити знайдені на острові при будівництві дніпрогес давньоруські мечі x століття.але найяскравіші події в історії хортиці пов'язані, безумовно, з запорізькими козаками, адже саме тут знаходилося славетне козацьке укріплення - запорізька січ. читайте також: батурин - легендарна гетьманська столицяперші укріплення з'явилися тут ще в 1556 році. з цього часу протягом кількох століть хортиця залишалася одним з головних центрів українських козаків. дивно, але деякі з укріплень збереглися до наших днів і приваблюють щороку сотні тисяч туристів. hortica.zp.uaзапорізька січ на хортиці дозволяє доторкнутися до історії найпопулярнішим серед відвідувачів є історико-культурний комплекс "запорізька січ", що відтворює образ козацької столиці й атмосферу часів козацтва. тут зібрані воєдино найцікавіші елементи архітектури, культури, побуту і життя запорізьких козаків.січ на хортиці побудована за образом справжньої січі, тут присутні всі елементи січей, які існували. навколо комплексу розташовані захисні фортифікаційні укріплення: високий вал, глибокий рів і огорожа у вигляді дерев'яного частоколу.мандрівка у "запорізьку січ" дозволяє доторкнутися до славного минулого україни, залишає незабутні враження завдяки унікальній атмосфері та історичному духу козацтва. "острів-музей - просто фантастика. було враження, ніби я поринула в епоху і культуру, пов'язану з історією запорізького козацтва. ще мене вразили ікони в церкві, виконані відомим запорізьким художником валерієм булатом. від цих ікон йде божественне світло. все-все на острові прекрасно", - пише на одному з сайтів користувач під іменем людмила, яка відвідала хортицю. дивіться фото: херсонес таврійський - подорож в античністьцікаво, що на острові є дев'ять селищ, в яких проживає майже дві тисячі людей. але з них тільки три селища знаходяться на і міста запоріжжя, інші юридично не належать нікому, а десятки гектарів острова зайняті незаконними забудовами. hortica.zp.uaхортиця вабить красою своєї природи як дістатися? острів хортиця знаходиться поруч з містом запоріжжя. тому краще всього добиратися до запоріжжя поїздом або автобусом, а з міста на хортицю регулярно ходить громадський транспорт - з залізничного вокзалу сюди можна доїхати маршрутками №№55 і 56. з автовокзалу на хортицю можна дістатися маршрутними таксі з тими ж номерами.
На подвір’ї було вже зовсім не видно, хоч сонце ще не зійшло. Схід палав
рожевими фарбами; в глибині неба пливли легенькі хмаринки. Не вперше
Мишко прокидався рано. Не раз схід сонця заставав його на річці. Та хіба був
тоді час дивитись на рожеві заграви, на безкрає небо, на оці хмаринки кучеряві
й рухливі! Перед очима тремтіли прозорі хвилі, а по них стрибав сонячним
зайчиком поплавець з гусячої пір’їнки. Десь там, у незмірній глибині теж
синіло небо, пливли хмари, тремтіли рожеві сонячні стрічки. Але Мишко
тільки й знав свій поплавець і не зводив з нього очей.
Йому здалося що лише тепер він уперше побачив навколишній світ в
усій його неосяжній красі - і ці гарячі барви літнього ранку, і це чудове небо, і
вербу, і старі вкриті зеленим мохом ворота, і велетенський осокір. Яке воно
все чудове, яке рідне, близьке серцю!