Які здібності були у бабусі з повісті школярка з передмістя?
2. Кого називали вчительом "украля"?
3. Від чого у героїні повісті появилася совість?​

Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром.
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.

Здавалось би, одна година — це дуже мало. Але за цей час можна стільки встигнути зробити різних справ! Наприклад, за одну годину можна виконати ранкову зарядку, застелити ліжко, прийняти душ, почистити зуби, повторити домашнє завдання, зібрати шкільну сумку, приготувати їжу, поснідати, одягнутися.

Майже все вищеперелічене, крім приготування їжі, я встигаю зробити лише за півгодини. Після цього протягом десяти хвилин йду до школи. Наступні двадцять хвилин я спілкуюся зі своїми шкільними друзями та готуюся до першого уроку.

Ось так проходить одна година мого ранкового часу. Якщо говорити про час з о пів на восьму до пів на дев’яту ранку, то кожен школяр опише майже той самий перелік справ, що й я.

За одну годину можна стільки всього корисного зробити! Треба тільки не гаяти часу марно, адже його не повернути і не зупинити.