Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Гарний вчинок синички У підручнику я нещодавно прочитав текст "Добра синичка". Мені дуже сподобалася ця пташка, бо вона дуже смілива і добра. Коли синичка роздобула хробачка собі на сніданок, прилетів горобець і хотів відняти їжу. Але синичка не злякалася і дала відсіч нападникові. Вона відстояла свого хробачка, бо була дуже смілива. А ще синичка - добра пташка. Про це свідчить її гарний вчинок, коли вона нагодувала мале горобченя. Синичка сама хотіла їсти, але віддала свого хробачка пташеняті, що випало з гнізда. На мою думку, синичка виявила такі гарні риси характеру, як сміливість і доброта. Це дуже добре.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
У підручнику я нещодавно прочитав текст "Добра синичка". Мені дуже сподобалася ця пташка, бо вона дуже смілива і добра. Коли синичка роздобула хробачка собі на сніданок, прилетів горобець і хотів відняти їжу. Але синичка не злякалася і дала відсіч нападникові. Вона відстояла свого хробачка, бо була дуже смілива.
А ще синичка - добра пташка. Про це свідчить її гарний вчинок, коли вона нагодувала мале горобченя. Синичка сама хотіла їсти, але віддала свого хробачка пташеняті, що випало з гнізда. На мою думку, синичка виявила такі гарні риси характеру, як сміливість і доброта. Це дуже добре.