Яке речення ускладнено поширеним звертанням (розділові знаки пропущено)? Тебе я земле всю сходив до краю.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом.

Вопрос №5 ?

У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди.

Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!

Вопрос №6 ?

У якому реченні правильно поставлено розділові знаки?

Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.

Світи нам день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно земля!

Тобі земле моя, рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання.

Ой, бандуро рідна сестро, золотії струни! Вложи в неї моє серце, високії думи.

Объяснение:

Жила-была Весна. Уже пришло её время царствовать, но Зима никак не хотела уступать Весне дорогу. Долго шла Весна тайком, прячась от ветров и снегопадов, вьюг и метелей. Переступала тихонечко, незаметно, чтобы Зима её не видела, и не стала чинить препятствия. А то возьмёт да ненароком вышлет ей навстречу своё снежное войско.

Но всё сложилось удачно. Весна пришла и начала шлёпать по лужам.

— Ты зачем, Весна, гонишь талые снега?

— Чтобы разбудить природу, поторопить подснежники, выстелить полянки мягким, зелёным бархатом.

Подмигнула Весна солнышку – оно засветило ярче, помахала рукой небу – и небесная лазурь заиграла красками.

Но что это? Весна вдруг внезапно расстроилась. Она увидела берёзку, сломанную снегопадом. Подняла Весна березку, прислонила её к рядом стоящей липе, а место слома затянула потуже своим платочком.

Выздоравливай, берёзка! Грейся под лечебным солнышком, вдыхай свежий, весенний воздух.

А тебе, Весна, спасибо! За доброту, за тепло, за березку!

ответ:

кожна пора року має свої характерні особливості: колір, аромат, настрій. і якось виходить, що осінь завжди найяскравіша та найбільш насичена. скільки різнокольорових барв її характеризує! перші осінні дні завжди наповнені яскравими жовтогарячими сонячними променями, змішаними з прохолодним вітром та рідкісним дощем.

а після перших холодних днів завжди приходить довгоочікуване «бабине літо». сонце світить дійсно по-літньому, зігріваючи все навколо. діти прагнуть більше часу проводити на вулиці, ніби літо зглянулося і повернулося ще на кілька днів. в цей час повітря теплом. але до вечора завжди стає помітно холодніше. серед ще соковитої зелені з’являються перші осінні прикраси — жовте та червоне листя. ще трохи й воно дружно вляжеться на землю, покриваючи строкатим килимом доріжки та газони.