Яке речення ускладнено поширеним звертанням (розділові знаки пропущено)? Тебе я земле всю сходив до краю.
Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.
Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.
Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом.
Вопрос №5 ?
У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..
І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.
Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди.
Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!
Вопрос №6 ?
У якому реченні правильно поставлено розділові знаки?
Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.
Світи нам день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно земля!
Тобі земле моя, рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання.
Ой, бандуро рідна сестро, золотії струни! Вложи в неї моє серце, високії думи.
[з] приголосний, дзвінкий, твердий,
[а] госний, нелаб., наголош.,
[й] приголосний, сонорний, м’який,
[е] госний, нелаб., ненаголош.,
[ц] приголосний, глухий, м'який.
Сутінкує [сут'інкуйе] - 8 букв, 9 зв., 4 склади
[с] приголосний, глухий, твердий,
[у] госний, лаб., ненаголош.
[т'] приголосний, глухий, м'який
[і] госний, нелаб., ненаголош.
[н] приголосний, сонорний, твердий,
[к] приголосний, глухий, твердий,
[у] госний, лаб., наголош.
[й] приголосний, сонорний, м’який,
[е] госний, нелаб., ненаголош.
Квітки ли хлопчикові:
— Хлопчику, навіщо ти нас хочеш зірвати?
— Ви мені подобаєтесь. Ви дуже гарні, — відповів хлопчик.
— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.
Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й на білу хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик все це відчував, але сказати не міг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований красою квітів.