Яке серед поданих слів складноскорочене? снігозбирання

білосніжний

сніжно-білий

снігохід

Питання №2 ?

Яке серед поданих слів складне?

педрада

культмасовий

східнослов’янський

педінститут

Питання №3 ?

У правописі якого слова допущено помилку?

жовто-синій, воєнно-стратегічний

дуже гарячий, військовополонений

жовтогарячий, червоно-сірий

червоно-гарячий, сизоокий

Питання №4 ?

Яке слово пишеться великими літерами?

вуз

облвно

дот

снд

Питання №5 ?

У якому варіанті всі слова пишуться через дефіс?

мега/зірка, термо/ізоляція

східно/український, ліво/бережний

водо/грай, водо/гін

солодко/кислий, науково/теоретичний

Питання №6 ?

У якому варіанті всі слова пишуться разом?

хліб/сіль, кіно/кадр

сиво/бородий, тихо/тихо

супер/герой, мед/коледж
рок/гурт, пів/села

Великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. Люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. У багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. Природа — це наше життя. Не буде природи — не буде нас. Винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. Я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. І ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу Землю, і в ній будуть винні саме люди. Можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.

Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.