Ще з дитинства мої близькі прищепили мені любов до живопису. І ось я, уже в своєму віці, досі пам'ятаю як ходив по галереям й усіляким виставам. І завжди мені подобалась творчвсть Івана Костянтиновича Айвазовського. Нещодавно я побачив картину, що має дуже символічну назву "Очерет на Дніпрі поблизу Олешок". Я вважаю, що саме ця алегоричність і стала провідною в картині і назві зокрема, бо даний пейзаж художник бачив насправді, подорожуючи Україною (Олешки - це мальовниче містечко в Херсонській області) На мою думку, найбільш приваблює читача саме захід сонця; повітря, ріка, очерет пронизані його променями, що за звичною манерою автора передані в яскравих і гарячих тонах.
Бабусині руки Я з бабусею своєю Дружу давно-давно. І ми, - скажу вам, - з нею В усьому заодно. Така моя бабуся – Найкраща у житті. А руки ж у бабусі – Ну просто золоті! Вони що хочеш вміють, Скрізь роблять чудеса: То місять щось, то миють, Подивишся – краса! Так товсто мажуть пінку. Так щедро сиплять мак. Працюють без спочинку, А пестять ніжно так. І в хаті, і на дворі Пороблять все як слід. То чистять щось в коморі, То варять нам обід. Як смеркне – тіні дивні Сплітають на стіні: Казки такі чарівні Розказують мені. А там нічник засвітять, Онучка щоб міцніш спала. Мабуть, немає в світі Таких хороших рук! Лев Квітко
Нещодавно я побачив картину, що має дуже символічну назву "Очерет на Дніпрі поблизу Олешок". Я вважаю, що саме ця алегоричність і стала провідною в картині і назві зокрема, бо даний пейзаж художник бачив насправді, подорожуючи Україною (Олешки - це мальовниче містечко в Херсонській області)
На мою думку, найбільш приваблює читача саме захід сонця; повітря, ріка, очерет пронизані його променями, що за звичною манерою автора передані в яскравих і гарячих тонах.
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно.
І ми, - скажу вам, - з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті!
Вони що хочеш вміють,
Скрізь роблять чудеса:
То місять щось, то миють,
Подивишся – краса!
Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплять мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.
І в хаті, і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.
Як смеркне – тіні дивні
Сплітають на стіні:
Казки такі чарівні
Розказують мені.
А там нічник засвітять,
Онучка щоб міцніш спала.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
Лев Квітко