Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.
Який же вчинок ми вважаємо героїчним і чим він відрізняється від просто доброго вчинка? На мій погляд, героїчний вчинок - це вчинок, на який здатна не кожна людина. Подвиг на те й подвиг, що він потребує від людини чогось екстраординарного.
Наприклад, перевести стареньку бабусю або сліпу людину через вулицю - це добрий вчинок, але не подвиг. А от уяви собі: ти переводиш людину через вулицю на зелений сигнал світлофора, і тут раптово на великій швидкості до вас наближається авто. Ти встигнеш відстрибнути сам, але безпомічна людина не встигне. І ось, якщо ти не залишиш її, а витратиш дві дорогоцінні секунди, щоб відштовхнути людину зі шляху автівки - це буде героїчний вчинок. Я вважаю саме так, бо всі ми цінуємо життя і ризикувати загинути самому, щоб врятувати іншого - це, на мій погляд, героїчний вчинок.
Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.
Наприклад, перевести стареньку бабусю або сліпу людину через вулицю - це добрий вчинок, але не подвиг. А от уяви собі: ти переводиш людину через вулицю на зелений сигнал світлофора, і тут раптово на великій швидкості до вас наближається авто. Ти встигнеш відстрибнути сам, але безпомічна людина не встигне. І ось, якщо ти не залишиш її, а витратиш дві дорогоцінні секунди, щоб відштовхнути людину зі шляху автівки - це буде героїчний вчинок. Я вважаю саме так, бо всі ми цінуємо життя і ризикувати загинути самому, щоб врятувати іншого - це, на мій погляд, героїчний вчинок.