Який функційний стиль є наведений в уривку. Спробуйте визначити його підстиль і жанр. Схарактеризуйте лексико-семантичні та стилістико-граматичні особливості тексту.
Якщо мовну систему рідної мови мовець використовує у всіх ситуаціях спілкування і якщо він ніколи не використовує іншу мовну систему, таку людину можна назвати монолінгвом (буквально – одномовний). Проте, якщо у певних ситуаціях спілкування вживають й інша мовну система (вторинну), то носія двох систем спілкування (тобто людину, здатну вживати для спілкування дві мовні системи) називають білінгвом (буквально – двомовний) (Верещагін, 1969).
Сам термін «білінгвізм» (bilinguisme) запозичено із французької мови. У 40-х роках ХХ ст. у вітчизняній науці використовували термін, що походить з англійської мови, – «білінгвалізм» (bilingualism), однак він не став усталеним. Сьогодні трактування цього поняття передбачає обов'язкове використання саме двох мовних систем вираження. Тому до білінгвізму не належить, наприклад, ситуація спілкування, у якій беруть участь ті, хто говорить двома близькими діалектами.
Джерелом білінгвізму, як правило, виступає етнічна неоднорідність самого суспільства, наприклад, існування в одній державі двох етносів, що користуються різними мовами. Через те, що в сучасному світі практично немає етнічно «чистих» держав, білінгвізм як явище отримав велике поширення. Білінгвізм відображає ситуацію, коли відразу дві мови визнані державою, внаслідок юридичне закріплених норм або законів, на рівні офіційних і з рівноправним статусом для кожної з цих мов. Серед типових прикладів країн з офіційним білінгвізмом – Канада, Бельгія, Фінляндія, Казахстан та ін. Неофіційний білінгвізм відповідає ситуації, коли офіційно визнана (знову-таки внаслідок законів) лише одна з двох мов, що найбільш часто використовується населенням цієї держави. Водночас не визнана на рівні офіційної друга мова продовжує вживатись значною частиною населення досить широко. Саме до таких держав належить Україна, як і деякі інші держави на географічному колишнього Радянського Союзу.
В українському мовознавстві білінгвізм розглядають головно в контексті російсько-української чи українсько-російської мовної практики. Загалом на сьогодні сформувалось неоднозначне ставлення до двомовності: соціолінгвістика оцінює його здебільшого негативно, стверджуючи, що двомовність у межах однієї країни призводить до соціальної нестабільності; психологи акцентують увагу на негативному впливові білінгвізму на дитячу психіку.
Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.