Птахи – це окраса природи. Кожен полюбляє милуватися ними та слухати їхні мелодійні співи.Інколи пташки шкодять тим, що поїдають вишні, виноград та інші ягоди. Проте, їх треба берегти, бо це також добрі помічники людини у збереженні врожаю. Птахи харчуються комахами та гусеницями, які шкодять посівам на полях та дошкуляють людям, як-от комарі. Дятла недарма називають лісним лікарем, бо він з’їдає паразитів, які псують дерева, а короїд очищує ліс від слабких рослин.А взагалі, я вважаю, що у природі в кожної живої істоти є важлива роль, а в людини є можливість дбати про них.
«Немає ніякої української літератури», — говорили російські чиновники, заперечуючи існування не тільки української літератури, але й мови. А народ без мови, як відомо, не народ. Та українці були з цим не згодні — і от виходить «Енеїда», повісті Г. Квітіси- Основ’яненка, які довели, що україномовні твори можуть не тільки смішити, а й примушують плакати. Але найголосніше заявив про існування української мови та літератури Тарас Григорович Шевченко. Такої кількості творів українською мовою, як створив Шевченко, до нього не писав ніхто, і це враховуючи роки заслання із забороною писати. До того ж поет зміг охопити надзвичайно широкий діапазон тем і проблем, яких до нього ледве торкалися. Ми й досі співчуваємо молодим закоханим дівчатам, що гинуть від кохання, разом з автором вболіваємо за долю жінки-матері. А ще слід згадати сповнені болем твори, написані після подорожей в Україну, згадки про славне героїчне минуле, які були докором пасивним сучасникам, а ще — сатира, філософська лірика і мрії про майбутнє. Всі теми, яких торкався поет не відразу й згадаєш. І хто після цього міг сказати, що немає української літератури?! Постать Кобзаря масштабна та грандіозна, і навіть історію української літератури можна поділити на два періоди: до Шевченка та після нього. Перший період — це лише спроби заявити про існування національної літератури, другий — тверда впевненість в її існуванні. Сила таланту Тараса Григорозича була настільки потужною, що не т,:сгла не вплинути на його нащадків. Багато письменників ще за життя поета давали йому свої твори й уважно прислухалися до зауважень, дуже цінувалися схвальні рецензії Кобзаря. Так було з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благословення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми творами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, вперше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони формували світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна присвятити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить написане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.
з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благословення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми творами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, вперше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони формували світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна присвятити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить написане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.