Який Стиль тексту [1]В українців завжди небезпечним вважалося лихослів’я, особливо в хаті. [2] Якщо в таку хвилину пікся хліб, він міг невдатися. [3] Не годилося згадувати в хаті нечисту силу. [4] Пам’ятай також, що лайливі слова шкодять не лише тому, хто їх вимовляє, а й тому, хто їх чує
тому що знання і шанування традицій інших народів корисно для здоров'я. наприклад в таїланді збільшилася кількість згвалтувань саме російських, українських і білоруських туристок. тайська влада підкреслює, що це викликано саме відпочиваючих жінок. не дивлячись на те, що про таїланд пишуть і
показують по тб, це сільськогосподарська дуже консервативна країна і розбещеність наших туристів викликає дещо суперечливі почуття у місцевого населення. туреччина теж має свої традиції і поведінка в межах готелю і на вулицях міст має кардинально відрізнятися, я не маю на увазі ринкові площі, де
граючи на туриста місцеві торгаші влаштовують цілі вистави аля "ваня купи". греція це взагалі окрема розмова, за не дуже правильний жест рукою можна і по личку отримати, особливо якщо ви поїхали відпочивати дикуном. ні коли не показуйте греку відкриту долоню, це у них образу. італія, не зліть
італійців пастами і т. д. вони самі дадуть вам необхідну кількість традиційної італійської кухні. до речі не показуйте, що ви знаєте про італійську кухню більше ніж місцеве населення, по перше це не так, по друге на кухні італієць це бик, а ваше хамство червона ганчірка. франція, чудова країна, але
теж зі своїми заморочками. наприклад в французьких кафе не прийнято давати більше 5% на чай, тому варто перераховувати і давати менше або в претик, офіціант може образитися. є ще купа дрібниць з якими я стикався в різних країнах світу на перерахування яких не вистачить і дня. тому порада перед
поїздкою почитайте про традиції країни, в яку ви їсте, для уникнення конфліктних ситуацій.
"моя вулиця"
моя вулиця,повна багатьох доріг і стежок які ведуть у ліс і степ.
сьогодні я іду зі своїм другом (юрою) до лісу по гілки на багаття для пікніку. ця доріжка,якою я з друзями ходив у ліс, мені так знайома , і багсто спогадів є разом із нею. і якраз вона іде між двома
будинками і піднімаєтьс вздовж підніжя на гірку , на якій ми і будем проводити пікнік.
і тут неочікувано він у мене запитує: – а потрібно усі гілочки збирати , чи ні ? – я усміхнувся йому у відповідь, і він мене зрозумів.
після пікніку ближче до вечора ми зібрали все своє сміття, і
пішли додому. ми живемо на одній вулиці ,тому по дорозі додому ми говорили про різні загадкові і не зрозумілі іншим теми. вже сонце зайшло,і ми з (юрком) розійшдлися ,тому що иій дім дальше від його. йдучи я замітив як гарно світять зорі на небі на моїй вулиці. і тільки сьогодні я усвідомив яка
красива доріжка на моїй вулиці
; )