Який висновок ти для себе зробив з тексту: василько-забудько - знову забув? – ледве не плачучи запитав семен. – я слово дав у бібліотеці книгу не затримувати! - завтра обов’язково принесу. пробач, будь-ласка… василько завжди так ввічливо, так щиро просив вибачення, що довго на нього ніхто не гнівався. штовхне дівчинку так, що вона аж у сльози. враз руку до серця притисне: - пробач, будь ласка! я ненароком! більше ніколи не буду! дівчинка шморгне носом і побіжить далі. а потім весь день розповідає подругам: - цей василько такий ввічливий, такий ввічливий… а василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. і враз своє улюблене: «пробач, будь ласка! » помітили хлоп’ята, що все частіше він промовляє: «вибач, будь ласка! » то уроки не зробив, то запізнився, то товариша підвів… і щоразу, мов приказка: - пробач, будь ласка, я більше не буду! образились однокласники: василько – ввічливий хуліган. треба його негайно провчити! наступного дня на першій перерві грицько, пробігаючи повз василька, досить сильно штовхнув його. - ти чого? – здивувався василько? - пробач, будь ласка! – приклав до серця руку грицько. – я більше не буду. - гм… – розгнівався василько. – так, не будеш? – і враз ледве не впав від поштовху сашка. - я, здається, тебе зачепив? – запитав хлопець. – пробач, будь ласка! я більше не буду. так почалися страждання василька. йому забули повернути зошит, хтось потягнув щоденник, переплутав куртки… і всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, а на наступній перерві все починалося спочатку. - якось, виходячи із школи, василько зашпортався за чиюсь ногу і влетів у снігову кучугуру. десь згори він почув ввічливе: «пробач, будь ласка». а коли він виліз і обтрусився, то побачив, що його портфель висить на дереві, а на ньому крейдою написано: «пробач, це випадково. більше не будемо».
Я зробила висновок, що коли просиш вибачення і даєш обіцянку, треба її дотриматись. Інакше можна образити оточуючих, або тобі більше ніхто не віритиме