Якщо вписати на місці крапок повитий ранковим серпанком, то неускладнене речення утво- риться в рядку А Острів замріяно ніжиться в морі. Б Замріяно ніжиться в морі острів. острів замріяно ніжиться в морі. замріяно ніжиться в морі остpів. 6. Прикладкою ускладнено речення А Не східні царt, не волхви, не підпаски жоржини прийшли поклонитись йому. Б едина стеля мистецтва-правда. В Простацтво- це іще не простота. Г Довіра зеiр полоханий втече.
В одном маленьком городке жили самые разные машины. И почти все жители этого городка жили дружно и счастливо: они были вежливыми и добрыми, знали все правила дорожного движения и очень уважали дорожные знаки и великого учителя Светофора. А почему все жители? Да потому что жил в этом сказочном городке один непослушный Грузовичок, который ни с кем не дружил, никого не слушал и не хотел учить правила дорожного движения. Много раз из-за этого Грузовичка на дорогах города едва-едва не случались аварии. Но машинки-жители были настолько добры и вежливы, что не наказывали Грузовичка за его несносное поведение.
Однажды жители городка решили построить гараж для большой пожарной машины. Экскаватор вырыл огромную яму для строительства гаража. Дядюшка Светофор поставил около ямы дежурного - знак «Въезд запрещен», чтобы машинки-жители случайно не зазевались и не упали в эту огромную яму. И все бы хорошо, да только наш непоседа Грузовичок (как мы уже говорили) совсем не знал правил дорожного движения и не уважал дорожные знаки. И потому в один вечер, когда Грузовичок веселился на улице, он подъехал очень близко к опасной яме, несмотря на все предупреждения знака-дежурного, и, конечно же, свалился в эту яму.
Очень перепугались жители городка и поспешили нашему герою - недотепе. Дядюшка Подъемный Кран вытащил Грузовичок из ямы, добрая тетушка Скорая принялась залечивать вмятины и царапины, а меленькие легковые машинки принялись угощать его теплым машинным маслом. Увидел Грузовичок как ухаживают за ним все жители городка и стало ему так стыдно, что он заплакал и конечно же все машинки принялись успокаивать нашего героя и простили его.
И вот как только наш Грузовичок выздоровел, он сразу же отправился в школу к дядюшке Светофору и начал учить правила дорожного движения и дорожные знаки. С тех пор все жители этого замечательного городка стали жить дружно и счастливо.
Одна з вулиць Одеси вже носила ім'я Антона Головатого, але, за проханням місцевих жителів у [[1999]] році в Одесі відкрили пам'ятник визначному козацькому отаману. Неодноразово з пам'ятника знущалися вандали, але міська влада не дуже поспішає з відновленням пам'ятника, на відміну від монументу Катерині ІІ.
Свій відомий вірш «До Основ'яненка» Тарас Шевченко написав після прочитання історичного нарису Г. Ф. Квітки «Головатий». У первісному варіанті вірша були такі рядки: «Наш завзятий Головатий не вмре, не загине; от де, люди, наша слава, слава України!»
Але на зауваження П. Куліша Шевченко переробив перші два рядки на інші: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», проте на одній із стел пам'ятника написано первісний варіант уривку.
Могила Антона Головатого збереглася дотепер в Азербайджані (острів Сари — близько 250 км на південь від м. Баку). На місці поховання збереглась пам'ятна дошка XVIII століття, що змальовує життя А. Головатого, а також надгробна плита на місці поховання інших козаків. Нагляд за місцем поховання здійснюють представники українського посольства в Азербайджані, а також російського козацтва, які вважають діяльність отамана частиною історії Росії — зокрема, Кубанського козацтва.