Одразу за селом, в оточенні густого сосняку, розкинувся ставок. Він невеличкий, але надзвичайно чистий і прохолодний. Коли світить сонце, у ньому відбиваються тисячі сонячних блискіток, аж сліпнуть очі.Одинокі верби, що стоять поблизу, купають свої довгі жовто-зеленуваті коси в кришталевій воді.Ставок багатий рибою. Наші односельці рано, коли легкий туманець ще висить над водою, починають "полювати" на рибу. Так і чуєш, як то тут, то там ляскає по воді хвіст окуня чи сріблястої плотви.По берегах ставка де-не-де ростуть зарості очерету. Вони утворюють також подоби острівців посередині пруду. Саме там ховаються вдень від дитячого галасу дикі каченята. Лише іноді випливають вони погуляти на чисту воду в супроводі мами-качки.Кумедно дивитись, як вони, швидкі й пухнасті, стрімко гребуть лапками, наче ганяючись одне за одним.Увечері, коли сонце сідає за виднокрай, останні промені освітлюють все довкола. I прут, і сосни, й очерет ніби заливає червоногаряче світло. Усе набуває нереальних форм і забарвлення. Це — захоплююче, фантастичне видовище.Сонце востаннє, огледівши землю, прощається з нею до наступного ранку. Усе, затамувавши подих, поринає в бузково-синій морок. Настає ніч.
- Привіт, сестричко!
- Привіт!
- Нарешті, вихідні! Чим займемося? Є ідеї?
- Давай в суботу підемо прогуляємося в парк з Оленою та Наталкою, а в неділю батьки обіцяли організувати пікнік на дачі.
- Я ще хотів побачитися зі своїми друзями – Сашком на Миколою. Давай їх також в парк запросимо?
- Так, звичайно, я не проти.
- Тоді я їм подзвоню та запропоную зустрітися в парку завтра о третій. Поспілкуємося про життя, поїмо морозива...
- Так, дуже добре. А я тоді з’ясую в батьків, чи вони не відмінили плани на пікнік. І тоді ми обговоримо меню та все, що необхідно буде з собою взяти.
- Домовилися.