З а п и с а т и р е
ч е н н я, розставити розділові знаки, пояснити їх, визначити види
речень.
Сонце трохи
припекло сніг водою потік.
Прийшов мороз і
вікна одяглися в кришталеві візерунки.
У віконній рамі
графіка зимового саду.
Верби хилилися від
вітру занурюючи свої віти в
ставок.
Чужа душа то кажуть
темний ліс
Є для серця така
покута забувати скоріше зло.
Один-єдиний
дотик абсолютного моя душа відкрилась як Сезам.
Пробачайте поетам
дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.
Людство не усвідомить себе як єдине ціле не буде йому
добра.
Волосся вигоріло
ходив без шапки довго.
Виє вовк ночей моїх
соліст.
Настала осінь
золота пора.
До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст
Василь Кравчина.
Летиш і милуєшся
всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.
Голос духа чути скрізь по курних
хатах мужицьких по верстатах
ремісницьких.Згадка про рідну
землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить
нас.
Ось як я уявляю майбутні традиції цього свята.
Мені здається, що свято, проведений в такому дусі, зробить казахстанців ще більш дружелюбним і чуйними.
Дорогі казахстанці, прокидаючись щоранку, будьте щасливі, що ви прокинулися, обіймаючи рідних, цілуючи улюблених, пам'ятайте, що ці люди стоять подяки більше всіх.
У День подяки я хочу скористатися можливістю щиро подякувати людям, які мені дуже дорогі.
Спочатку хочу сказати, що я, звичайно, необмежений вдячна одній найкрасивішою, доброї, уважною і сильну жінку, яка мене виростила, виховала, і любить без умов. Жінка, яку я коротко і ніжно називаю мамою. Також слова подяки я висловлюю свою сестру. Вона завжди була поруч і завжди безвідмовно допомагала. Вона любить мене так само, як і мама, і ця любов ні з чим не зрівняється. А ще - сестричці, яка недавно народилася. Коли вона обіймає мене маленькими рученятами і з усією силою притискає до себе, світ здається нез'ясовно красивим. Я щиро вдячна за їх існування. Це три людини в моєму житті, які дорожче, важливіше, потрібніше всіх і за все.
Наступні слова подяки я висловлюю рідним і близьким, друзям і знайомим і навіть людям, яким я чимось виявилася не до душі. Вони всі стоять подяк за те, що вони є. Вони все мене чогось навчили і від чогось оберегли.
Прекрасні люди, які, однозначно, гідні слів подяки - вчителі, викладачі та наставники. Ті знання і той світогляд, якими ми зараз володіємо - в основному їх заслуга.
Також я хочу сказати школі, однокласникам за прекрасно і корисно проведений дитинство.
- Привіт. Як справи?
- Здоров був. Та ось фотоальмоб дивлюся.
- Щось ти не дуже веселий.
- Та ось згадую, як весело та класно було у школі. Правда, га?
- Так, гарні були часи. Пам'ятаешь, як ще у першому класі ми стояли по двоє за вчителькою.
- Так пам'ятаю. Я тоді такий величезний букет приніс.
- О, та це ж ми у третьому класі, на екскурсію до зоопарку ходили. Пам'ятаю мене там так зебра налякала, що в мене аж мурахи по тілі пішли. Вона мене ледве не вкусила.
- Дивись, а це ми у п'ятому класі.
- Так вдалий кадр. Ми тоді готувалися до вистави.
- А це ми у сьомому класі подвір'я прибираємо. А це у нас свято було.
- Вау, це ж ми у 9 класі. Пам'ятаю ті екзамени. Складно було.
- Так. У нас з класу пішли тоді Борис, Даша, Марк, Саша, Лара, Ярик, Микита і ще багатенько пішло.
- А це ми на випускному. Тоді наша вчителька плакала не хотіла щоб ми від неї йшли від неї.
- Так школа - це час наших відкриттів. Саме в цей період ми відчуваємо життя, як справжню смугу випробувань. Тобі хотілось би вернутися до школи?
- Так, але жаль, що час нереально повернути.
- Це правда. Давай завтра сходимо до нашої школи, згадаємо, як ганяли м'яча на перерві, як затамувавши подих чекали на оцінки, як ми раніше жили і, як зараз живуть там інші діти.
- Давай. Я не проти.
- Тоді до завтра.
- До завтра. Бувай.