Зібрання живописної колекції ХХст. Націонацьно художньому музеї України дозволяє значною мірою (розглянути ,простежити, побачити) розвиток українського мистецтва в цю драматичну епоху

-Привіт подруго!(друже)

-Привіт, давно не бачились!

-Сподіваюся, у тебе все гаразд. До речі, а куди ти їздила на канікулах?

-Дякую що запитала. У червні була в Одесі, в липні у бабусі в селі на Закарпатті, там дуже чисте повітря. У серпні в Польщі декілька днів.

-Напевне, ти чудово провела своє літо!

-Так, звичайно! А де була ти?

-У червні у бабусі та дідуся, у липні-на відпочинку біля Закарпаття, а у серпні на морі. Мені також сподобалось моє літо.Це були найкращі літні канікули!

-У мене також. Ну гаразд,до зустрічі, гарного тобі дня.

-І тобі. Бувай.

Я писала у школі схожий, у мене був високий бал. Удачі!

1. Називний (Н.) є — хто? що?; батько, пісня

2. Родовий (Р.) немає — кого? чого? до кого? до чого?; батька, пісні

3. Давальний (Д.) даю — кому? чому?; батькові(-у), пісні

4. Знахідний (Зн.) шукаю, бачу — кого? що? про кого? про що?; батька, пісню

5. Орудний (Ор.) орудую, милуюся — ким? чим?; батьком, книгою

6. Місцевий (М.) стою, знаходжуся — на (у) кому? на (у) чому?; на батькові(-у), у пісні

7. Кличний (Кл.) вживається як звертання батьку, пісне

Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.

Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.

Объяснение: