З дитинства всупереч схоластичній науці дяків Тарас прилучаючись до всього народного всотуючи в кожну жилку дух героїчності, незборності й високої поетичності своїх мужніх і талановитих пращурів осмислено дозбирував дорогоцінні зерна національної духовності.

Завдання 1.
Морфологія – це:
   В) розділ науки про мову, що вивчає слово як частину мови;

Завдання 2.
Буква и пишеться в усіх словах рядка:
   Б) чИстота, щИрий, хИтрий.

Завдання 3.
Вставне слово в реченні
(Від морозу, ЗДАВАЛОСЯ), захололо не лише повітря, а й вітер) означає:
    В) невпевненість.

Завдання 4.
Числівник відповідає на питання:
   Г) котрий? скільки?

Завдання 5.
Спільнокореневі слова є в рядку:
   Б) день, буденний, щоденник.

Завдання 6.
Відповідність між словами обох колонок:
   1. Летовище.  - б) аеродром;
   2. Наплічник.  - в) рюкзак;
   3. Закінчення. - д) флексія;
   4. Вертоліт.     -  г) гелікоптер.

Завдання 7.
Відповідність між словами та їх звуковим складом:
  1.В᾽юн, Ярослав, арф᾽яр, щастя.            - б) звуків більше, ніж букв, в усіх словах рядка
  2.Тьмяний, роздоріжжя, ллються, нетто. - г) звуків менше, ніж букв, в усіх словах рядка
  3.Крайка, ясність, буряк, прийом.            - а) кількість букв відповідає кількості звуків
  4. Юнкер, майка, п᾽ять, майбуття.      - е) звук [й] є в усіх словах рядка.

Завдання 8.
Відповідність між фразеологізмами та їх тлумаченнями:
   1. Скринька Пандори. - б) вмістилище зла, лиховісний дар
   2. Гордіїв вузол.           - а) складне переплетення обставин
   3. Дамоклів меч.          - д) постійна небезпека
   4. Пташине молоко.    - в) межа, вершина всіх бажань

Завдання 9.
Відповідність займенника і розряду за значенням: 
   1. Котрий, чий, скільки - г) відносні
   2. Стільки, такий, той   - б) вказівні
   3. Ніякий, ніхто, нічий   - д) заперечні
   4. Хто? Що? Який?       - в) питальні

Завдання 10.
Утворені словосполучення зі слів лівої і правої колонок:
   1. Пишався  + б) мною
   2. Сміявся    + в) з мене
   3. Пробачив + д) мені
   4. Дивився   + а) на мене

Завдання 11.
Відповідність між формами дієслова й наведеними прикладами:
1. Інфінітив.             - в) підіймати
2. Особова форма. -  а) мрячить 
3. Дієприкметник.    - д) оповитий
4. Дієприслівник.     - г) забувши

Завдання 12.
Вид односкладних речень:
1. Означено-особове.     - г) Лупайте сю скалу!
2. Неозначено-особове. - д) Весілля справляли по-старосвітському.
3. Узагальнено-особове. - в) Більше роби та менше говори.
4. Називне.                       - б) Пахощі весняного лугу.

Завдання 13.
Відповідність значення вставного слова і приклада:
   1. Невпевненість.      - г) |Може|, то птахи приносять на своїх крилах весну?
   2. Джерело інформації. - б) Кімната, |за його свідченням|, була 
просторою.
   3. Активізація уваги.   - а) А завтра у мене, |знаєш|, важливі справи в місті.
  4. Емоційна оцінка.      - д) |Як на лихо|, потяга на станції вже не було.

Завдання 14.
Відповідність між реченнями й назвами відокремлених членів, якими ускладнено ці речення.
   1.Обставина:
      в) Який шумливий світ там, |за вікном|!
   2. Додаток:
       д) Усі прийшли на заняття, |за винятком двох чергових|.
   3. Означення:
       а) Божий світ, |оповитий красою|, задрімав у легенькому сні.
   4. Прикладка (різновид означення): 
       г) Осінь, |найкраща пора|, пахла з усіх підвід.

Завдання 15.
Відповідність між реченнями та пунктограмами. 
   1. Кома при відокремлених обставинах:
       в) Біліє лілея серед ряски, |ваблячи око своєю дивовижною чистотою|…(О. Гончар).
   2. Кома при відокремлених додатках: 
       г) Ніхто з живих істот, |крім людини|, не піде на смертельний ризик в ім’я істини (Р. Іваничук).
   3. Кома при уточнюючих членах речення: 
       д) У жнива, |у день жаркий|, |після косовиці|, ми збирали колоски стиглої пшениці (В. Шевчук)
   4. Кома при порівняльному звороті у реченні: 
       б) Стрічаю дощ, |як сина| (І. Жиленко).

Завдання 16. 
Антоніми до поданих слів:
   моральний – аморальний,
   емігрант – іммігрант,
   гармонія – дисгармонія.

Завдання 17. 
Форма орудного відмінка від поданих числівників:
   шістдесят чотири – шістдесятьма чотирма,
   дев'яносто п’ять - дев'яноста п’ятьма.

Завдання 18.
Сполучники:
   незважаючи на те що, немовби, начебто.

Завдання 19.
Відредаговано:
   безобідний жарт – безневинний жарт
   відкривати вікно – відчиняти вікно.

Завдання 20.
Речення ускладнене (Жахіть війни, НА ЩАСТЯ, ви не знали):
   -     вставним словом (емоційна оцінка).

Відповідь:НАГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.

Пояснення: