З кожної пари речень утворити складні за до сполучників (або сполучних слів). Утворені складні речення записати. Розставити розділові знаки, у ВСІХ реченнях підкреслити члени речення. Ніч минула швидко. Настав сірий туманний ранок. Буря вщухла. Хвилі продовжували бушувати. Понісся перший порив вітру. Човен здригнувся. Була чудова, але сумна пора. Її називають пізньою осінню. Над містом стояла ніч. Високо серед неба світив ясний місяць. Пройшов проливний дощ. Небо тепер ясне.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
1)Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми
2)Життя не має ціни, але воля дорожча за життя
3)Летіла зозуля з поля на долину, та й сіла кувати на мою калину
4)Вже зійшло сонце, а півень ще не співав.
5)Івасик йшов по вулиці з розв'язаними шнурками на кросівках, але він не впав.
з сполучниками підрядності
1)Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син
2)Хоч і зазирало сонце крізь листя старих буків всередину лісу, проте віяло тут прохолодою.
3)Я переконана, що все у світі йде на краще.
4)Пригадую осінні вечори, коли всі повертались додому.