З поданих речень утворіть складні синтаксичні конструкції. Поясніть розділові знаки й визначте вид речень

· Час ішов непомітно. Заграли сонячні промені за лісом. Небо стало вищим.

· Тихо в лісі. Не колихнеться найтонша гілочка. І раптом у цю тишу ввірвався далекий, ледве вловимий шум. Він наближався до дороги. Сонце сховалося.

Настя:я давно слышала что можно сейчас писать письма заграницу свои ровесникам,что это забавно,как ты думаешь Ань?Аня:я тоже задумывалась над этим.Нужно по пробывать  пообщаться с ними.Настя:я только за,с ними можно по обговаривать нашу школу,предметы,и все такое.Было бы интересно узнать что то новое от них.Аня:да,мы будем получать от них  забавные ответы и вопросы,на которые мы будем отвечать.интересоваться будем их проблемами.Настя:давай конкретно договоримся с тобой о встрече,и поговорим на эту тему. Пока.Аня .Аня:хорошо,пока.

Оля:мы же так давно не общались со своими заграничными друзьями верно?
Вера:да,я уже дико соскучилась,а ты?я хочу с ними общаться .а ты?
Оля:я тоже,так давай мы вместе будем писать им письма?
Вера:хорошая идея!Будем обговаривать их проблемы и интересы!И будем получать найчаще ответы.
Оля:да точно!Будем договариватся о рассписании писем ,интересоваться что нового у них!
Вера:конечно!Переписка писем с  заграничными людьми очень интересна,интерес заключается в том что мы пишем тем людям в другую страну,это же забавно и интересно через сколько дней они получат наше письмо с улыбкой на лице.
Оля: я полностью с тобой согласна!!гам буду сообщать о своих новостях .
Вера:я очень горю уже написать письмо им.
Оля:я тоже.Нам надо будет договориться когда то нибудь о встрече.
Вера:ну тогда пока,встретимся завтра и обсудим тему письма.
Оля:Хорошо,пока.


Це місце завжди було чарівним для мене. Навіть, побачивши десь неочікувано лише назву Псел, мої думки ринули в дитинство. Відразу згадувалось, як я босим бігав по берегу річки.
І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою.
Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!