Із поданого тексту виписати словосполучення, Визначити головне слово Над нами шелестить горобина, рясно заквітчана рожевими китицями тугих, як намисто, ягід. Вона вільно звела до сонця свої зелені руки, ніби купається в голубому потоці повітря.
(Моя рідна мова (твір-роздум) Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації.)
2. Хто винен?
( Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? І чи потрібно шукати винних?)
3. Мій моїх батьків - рідна мова.
(1994 року я йшла «перший раз у перший клас». І, до речі, у клас, де викладання велося українською мовою. Не буду приховувати того, що деякі знайомі моїх батьків, довідавшись про це, крутили пальцем біля скроні і називали мене «нещасливою дитиною». А я тим часом жваво читала вірші і розповідала правила з математики найчистішою українською мовою. І зовсім від цього не страждала. Не страждаю і зараз, адже я, як і раніше, навчаюся в класі, де викладають українською.)
4. Яка мова для мене рідніша?
(З мамою, батьком і друзями я розмовляю російською мовою, з бабусею і дідусем — українською. Ніяк не можу зрозуміти, яка ж мова мені рідна... Вони обидві мені однаково дорогі. І тією і іншою я відмінно володію. І та і інша мені подобається. Так яка ж для мене рідніша, ближча? Треба розібратися.)
5. Російська чи українська?
(Отже, за національністю я українка, тобто, за логікою речей, моя рідна мова — українська. Ні, мабуть, без російської я не можу жити. Тоді, напевно, російська і є рідною? Але й українську я люблю і вважаю її зовсім не гіршою за російську. Я не можу відмовитися ні від тієї, ні від іншої. Та й навіщо? Відмовитися від російської тільки через те, що Україна тепер незалежна? Або відмовитися від української через те, що хтось вважає її «непрестижною», чи що?)
6. Українська — офіційна мова нашої країни.
(Українська — офіційна мова нашої країни, і це добре. Але багато хто звик розмовляти російською, і це, на мій погляд, зовсім не погано. Українську мову століттями принижували, придушували і навіть оголошували «неіснуючою». Але вона витримала всі випробування. Знову наш народ знайшов її і тепер вже точно не втратить.)
7. Це проблеми людей, ане мови. Я за обидві!
( «Співуча українська мова» звучить з динаміків магнітофонів і телевізорів уже майже нарівні з російською. Активно зараз розкуповуються і книги українською. І нехай хтось соромиться її. Це проблеми людини, а не мови. А особисто я не хочу кривдити ні тієї, ні іншої. Для мене обидві ці мови рідні.)
Может ли, например, бархан или вся пустыня принадлежать человеку? Вероятно, в воспалённом уме человека может возникнуть такая идея, но до первой песчаной бури.
Может ли человеку принадлежать побережье с пляжами или острова? Неспокойный ум человека может отождествиться с этой мыслью, но до первого цунами.
Может ли Земля с её природными богатствами или часть Земли принадлежать человеку? Возможно, эта идея может возникнуть в разделённом сознании, но до первого глобального катаклизма.
Но тогда откуда у некоторых людей возникает такая бредовая идея, что Земля может им принадлежать?Несмотря на всё это, люди считают Землю своей собственностью. Но почему тогда у них такое варварское и потребительское отношение к ней? В таком поведении человека нет ни логики, ни осознанности. Человек может только принимать дары Земли и пользоваться ими для своей жизни, и он делал так во все времена. Земля не может быть ничьей собственностью. Иллюзорная идея собственности на Землю может существовать только в обусловленных, болеющих алчностью умах людей. Но постоянно навязываемая идея о том, что Земля принадлежит человеку, укореняет в умах людей убеждение в реальности этой иллюзии. И пока в умах людей существует идея о том, что Земля может являться их собственностью, она будет служить предметом для торговли, выяснения отношений, создания конфликтов и даже войн.ак во все времена.
1. Мова - душа народу.
(Моя рідна мова (твір-роздум) Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації.)
2. Хто винен?
( Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? І чи потрібно шукати винних?)
3. Мій моїх батьків - рідна мова.
(1994 року я йшла «перший раз у перший клас». І, до речі, у клас, де викладання велося українською мовою. Не буду приховувати того, що деякі знайомі моїх батьків, довідавшись про це, крутили пальцем біля скроні і називали мене «нещасливою дитиною». А я тим часом жваво читала вірші і розповідала правила з математики найчистішою українською мовою. І зовсім від цього не страждала. Не страждаю і зараз, адже я, як і раніше, навчаюся в класі, де викладають українською.)
4. Яка мова для мене рідніша?
(З мамою, батьком і друзями я розмовляю російською мовою, з бабусею і дідусем — українською. Ніяк не можу зрозуміти, яка ж мова мені рідна... Вони обидві мені однаково дорогі. І тією і іншою я відмінно володію. І та і інша мені подобається. Так яка ж для мене рідніша, ближча? Треба розібратися.)
5. Російська чи українська?
(Отже, за національністю я українка, тобто, за логікою речей, моя рідна мова — українська. Ні, мабуть, без російської я не можу жити. Тоді, напевно, російська і є рідною? Але й українську я люблю і вважаю її зовсім не гіршою за російську. Я не можу відмовитися ні від тієї, ні від іншої. Та й навіщо? Відмовитися від російської тільки через те, що Україна тепер незалежна? Або відмовитися від української через те, що хтось вважає її «непрестижною», чи що?)
6. Українська — офіційна мова нашої країни.
(Українська — офіційна мова нашої країни, і це добре. Але багато хто звик розмовляти російською, і це, на мій погляд, зовсім не погано. Українську мову століттями принижували, придушували і навіть оголошували «неіснуючою». Але вона витримала всі випробування. Знову наш народ знайшов її і тепер вже точно не втратить.)
7. Це проблеми людей, ане мови. Я за обидві!
( «Співуча українська мова» звучить з динаміків магнітофонів і телевізорів уже майже нарівні з російською. Активно зараз розкуповуються і книги українською. І нехай хтось соромиться її. Це проблеми людини, а не мови. А особисто я не хочу кривдити ні тієї, ні іншої. Для мене обидві ці мови рідні.)
Может ли, например, бархан или вся пустыня принадлежать человеку? Вероятно, в воспалённом уме человека может возникнуть такая идея, но до первой песчаной бури.
Может ли человеку принадлежать побережье с пляжами или острова? Неспокойный ум человека может отождествиться с этой мыслью, но до первого цунами.
Может ли Земля с её природными богатствами или часть Земли принадлежать человеку? Возможно, эта идея может возникнуть в разделённом сознании, но до первого глобального катаклизма.
Но тогда откуда у некоторых людей возникает такая бредовая идея, что Земля может им принадлежать?Несмотря на всё это, люди считают Землю своей собственностью. Но почему тогда у них такое варварское и потребительское отношение к ней? В таком поведении человека нет ни логики, ни осознанности. Человек может только принимать дары Земли и пользоваться ими для своей жизни, и он делал так во все времена. Земля не может быть ничьей собственностью. Иллюзорная идея собственности на Землю может существовать только в обусловленных, болеющих алчностью умах людей. Но постоянно навязываемая идея о том, что Земля принадлежит человеку, укореняет в умах людей убеждение в реальности этой иллюзии. И пока в умах людей существует идея о том, что Земля может являться их собственностью, она будет служить предметом для торговли, выяснения отношений, создания конфликтов и даже войн.ак во все времена.