З-поміж прислів’їв виписати тільки ті, що вміщують складений дієслівний присудок. У кожному з виписаних речень підкреслити граматичну основу. Робота не дає журитися. Осляча голова мусить думати не менше за конячу. Коли віз поламався, почали дорогу показувати. Після діла й погуляти можна. Цей пороху не дасть упасти. Віника не переламавши, дерево можеш зламати. За таку роботу кашу будеш їсти шилом. Як ти хочеш троянди зривати, на колючки не маєш зважати.
Читання в наш час не дуже популярне. Я вважаю, що це не правильно і засуджую людей які не намагаються навіть відкрити для себе цей літературний скарбник. Кожна книжка вдосконалює людини. Читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. Книжки дають більш широке уявення про світ, ніж телебачення або інтернет. Кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.
Отже, кожен хто читає, вже в певній мірі, людина розуміюча цей багатогранний світ.
Встреча выпускников.
-Здравствуй, Машенька.
-Здравствуйте, Марья Ивановна.
-Как твои дела? Кем работаешь сейчас? Уже семья, наверное!?
-Дела потихонечку. Работаю. Хорошая должность. Я следователь в нашем РУВД. Я же после школы в академию МВД поступала. И семья есть. Уже двое детишек. Старшенький Сережка. В школу уже ходит. В первый класс. А доченька в средней группе в садике. Счастливая у нас семья. Как ваши дела? Не устали еще в школе с детьми работать?
-Как я рада слышать, что ты счастлива. Да нет, не устала. Уже 30 лет работаю. Еще пару годиков, и на пенсию. А так, все хорошо. И у мужа. И у детей моих. И у внуков. С класса то еще с кем-нибудь общаешься? Помню, вы с Денисом с садика еще дружили!? С Аленкой были не разлей вода!
-Да, общаемся. С Денисом постоянно. Он крестный сына моего. А я крестная дочурки его, Анечки. А Аленка- жена его. Вот так все и общаемся...
И так далее...