З текста виписати прийменники
Отам, де червоніє пеньок, із-під землі б’є джерело. Б’є з джерела вода не як по інших криницях, а цілюща, життєдайна. З того джерела влітку випадало не раз і напитись, тамуючи спрагу. Ви пили, відчуваючи, як нездоланна сила вливається у ваші груди, відчуваючи, що й самі сповнюєтесь віри у своє безсмертя! Добре вам було і водночас страшнувато, що прилучаєтесь до чогось незбагненно вічного, до таємничого, що можна сягнути лише серцем, більше нічим.
А зараз, мандруючи по мерзлу калину, ви йдете через Кістяне поле. І чудно відчувати, що цілюще джерело, що Кістяне поле існують не тільки в розповідях старих людей, а є насправді.
Чудно, та й годі. І чомусь не віриться, хоч страшенно кортить вірити, що саме так було, що нічого не вигадано!
Життя не стоїть на місці. Змінюються часи. Якою ж повинна бути сучасна людина? Швидкий розвиток науки, техніки, нові технології вимагають глибоких і міцних знань від сучасної людини. Дедалі необхіднішими стають сьогодні вміння працювати на комп'ютері, знання іноземних мов. Сучасна людина повинна стежити за новими досягненнями і відкриттями. Але, щоб розуміти їх, необхідно мати відмінні знання із шкільних предметів.
Сучасна людина обов'язково має бути культурною, розбиратися у мистецтві і мати високий художній смак. Література, музика, живопис, театр не повинні лишатися за межами її інтересів.
Сучасна людина — гармонійна людина. За наукою і мистецтвом вона не забуває про власне здоров'я і тому регулярно займається спортом. Саме спорт зробить її сильною, витривалою, загартованою.
Незважаючи на зміну часів, розвиток науки, є в житті вічні цінності. І людські риси, які цінувалися в минулому, є важливими сьогодні, будуть важливими завтра. Я переконаний, що вони є обов'язковими для сучасної людини. Мова йде про доброту, чесність, порядність, здатність прийти на до захистити слабких.
Сьогоднішній день ставить багато вимог до людини, яка хоче називатися сучасною. Але я вважаю, що бути такою людиною необхідно, що саме за такими людьми сьогоднішній день і майбутнє.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.