навесні берези практично виглядають також, як і в інший час року. Гілки у них ростуть високо (у зрілих стовбурів) і вони показують свою відмінність - білі стовбури з чорними смужками від розтріскалася кори. Однак восени береза - золота від жовтого листя на ній, взимку - на ній зовсім листя вже нема, а лише порожні гілки, а ось навесні береза зачаровує своїми сережками і зеленим листям. Нирки розпускаються і дрібні листочки так і просяться назовні. З розтріскалася кори тече сік - березовий - трохи солодкуватий від смаку дерева. Береза немов плаче від зустрічі з весною - так вона її зустрічає.
Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресупізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценяЦе справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))
