З’ясуйте які помилки було допущено у запропонованих реченнях? . чим такі помилки спричинені?
1. повернувшись у місто, випускнику обіцяли роботу. 2. кафедра конституційного права планує провести наукову конференцію у березні місяці. 3. «я вибачаюсь за запізнення» - сказав студент, заходячи до аудиторії. 4. дехто з них знали про наближення шторму, але все ж не відмінили поїздку на море. 5. сама найкраща доповідь була виголошена професором з оксфордського університету.

Открытой книги затянувшийся след, забытой встречи налетевший намек,
как это было я совсем позабыл, но слава Богу,
я чувствую  что сожаления нет, я знаю что уже перейден порог,
я удивляясь на стену смотрю, а вижу дорогу.
Моя душа как неробей-океан, мои глаза вбирают небо рывком,
я даже может смогу подключить к себе телевышку.
И тихо гаснет значение "Вам", и растворяется за ним мое "Ом",
я отчетливо слышу мечты что садятся на крыше.
Азарий Оза Озаозари оз, и много звуков есть в моей голове,
и нужно стать к Востоку лицом, а сердцем быть к ветру.
И за нежнейшим шептаньем берез и за тихой песней веселой траве
всегда найдется хороший вопрос, что б был без ответа.
Открытой книги затянувшийся след и песни слезы из двух моих глаз,
я буду слушать как люди молчат и я буду верить,
что мое "да" всегда сильней чьих-то "нет", что выйдет все хотя б на тысячный раз,
что за открытыми здесь впопыхах будут нужные двери

Поезія А. Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності.Гімном материнства називають величну поезію А. Малишка «Пісня про рушник». Ця поезія — це сповідь-спогад ліричного героя, пройнята материнським теплом і синівською вдячністю.У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому «росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї». Цей рушник пов’язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожної людини — образом матері.Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала…У творі образ матері — це символ чистоти і любові, це образ матері-берегині, яка дала нам життя, мудро формувала наші почуття, творила людину.Ліричний герой поезії з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матері «незрадлива ласкава усмішка», бо вона уміє прощати і наставляти, жаліти. У матері — «засмучені очі», бо вона відриває від свого серця дитину й посилає її у великий світ, «в дорогу далеку». А на цій дорозі будуть і радість, і смуток, і печаль:І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов…А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батьківською хатою, материнську тривогу за долю своєї дитини.Форма вірша з її рефренами і повторами, наближає його до пісні. А символічний образ рушника розповідає читачеві про все: сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов. Композитор Платон Майборода написав музику до поезії, і оспівуються, і возвеличуються прекрасні, джерельно чисті почуття до найріднішої людини — Матері. Пісня невелика за розміром, і слів про матір сказано зовсім небагато, але образ її — такий виразний, зігрітий синівським почуттям.Тема матері — наскрізна у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері, яка навчила його добра, краси, любові до людей. «Пісня про рушник» — це данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері.