З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова у віршованих рядках
(цифра позначає наступне слово)
(1) Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, (2) як нетутешній дим.
Сізіф курив (3) свою гіркущу (4) люльку,
йому хотілось бути молодим.
А займенник
Б прислівник
В числівник
Г іменник
Д сполучник За ранее

вроде вот это

Объяснение:

Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис. років. Мандруючи до берегів Чорного моря через Кавказ і, ймовірно, Балкани, перші поселенці все ще зберігали ознаки примітивного походження. Вони мали незначного об'єму мозок, низький лоб, масивні щелепи та великі зуби. Зате ходили випроставшись, а їхні надзвичайно вправні руки вже цілком сформувалися. Близько 40 тис. років до н. е. в середині останнього льодовикового періоду з'явився кроманьйонець (або гомо сапієнс) — особина, від якої походить сучасна людина. Вона була порівняно високою на зріст, прямоходячою, із значно розвинутими розумовими можливостями. Пристосовуючись до холодного суворого клімату, до труднощів у добуванні поживи, ці люди, що жили з мисливства та збирання плодів, винайшли небачене розмаїття технічних нововведень, таких як зброя і знаряддя з кременю, риболовні гачки, гарпуни, житла із шкур та кісток.

Займенник— це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? Є різна тиша — тишина, у кожної— свій звук і колір (А. Демиденко). Думи мої молодії—Понурії діти І ви мене покинули!..(Т. Шевченко).

Займенники виражають граматичні категорії відмінка, а також роду й числа (ті, що вказують на ознаки); у реченні виконують ситаксичні функції підмета, означення, додатка; у словосполученні можуть бути— головним і залежним словом.

За значенням займенники поділяють на такі групи (розряди):