Шпиталь - ? Якщо потрібно придумати нове слово, то будь ласка - міжшпиталевий
Цукор - оцукрювати
1) "Ех ти! Придушив би я тебе, - говорить батько до сина, - якби не кров у жилах рідна".
2) Так сумно, сумно... Прости, прости, що не врятував! Я розпускаю крила, моя кохана, до підніжжя твоєї могили...
3) Той Омелько-дурачок, ех, всіх пережив!
4) Пресильна та людина, пресильність якої не знає меж!
5) "Сьогодні вже Грудень! Господи, мені це не приснилось!" - звертається до Бога Іван, - хіба ж то, дійсно, як говорить Л.Костенко: Єдиний хто не втомлюється, - час?!"
6) Йду і йду собі я стежкою повітрям холодним повива, як обвітря - бум! - Хабуб явився з неба до землі!
7) Хвора Надійка так хотіла побачити свою матір, що вибігла до міжшпиталевого корпусу №1 і - ахнула! - Там на неї чекала вся сім'я.
8) Ох! Ті карамельки, мамо! Всі вони оцукрені любовію твоєю! Ласкою!
Душа - придушити
Нога - підніжжя
Життя - пережити
Сила - пресильний
Сон - приснитись
Повітря - обвітря (теплий дух)
Шпиталь - ? Якщо потрібно придумати нове слово, то будь ласка - міжшпиталевий
Цукор - оцукрювати
1) "Ех ти! Придушив би я тебе, - говорить батько до сина, - якби не кров у жилах рідна".
2) Так сумно, сумно... Прости, прости, що не врятував! Я розпускаю крила, моя кохана, до підніжжя твоєї могили...
3) Той Омелько-дурачок, ех, всіх пережив!
4) Пресильна та людина, пресильність якої не знає меж!
5) "Сьогодні вже Грудень! Господи, мені це не приснилось!" - звертається до Бога Іван, - хіба ж то, дійсно, як говорить Л.Костенко: Єдиний хто не втомлюється, - час?!"
6) Йду і йду собі я стежкою повітрям холодним повива, як обвітря - бум! - Хабуб явився з неба до землі!
7) Хвора Надійка так хотіла побачити свою матір, що вибігла до міжшпиталевого корпусу №1 і - ахнула! - Там на неї чекала вся сім'я.
8) Ох! Ті карамельки, мамо! Всі вони оцукрені любовію твоєю! Ласкою!