На мою думку, мудрі слова Володимира Мономаха, адресовані нащадкам, не тільки не застаріли, а її набули особливої актуальності в наш час. На початку третього тисячоліття вони наповнюються новим сенсом, змушуючи людей замислитися над вічними істинами.Усі настанови, висловлені в «Повчанні», мають неабияку гуманістичну цінність. Князь Володимир наголошує на дотриманні християнських норм моралі, закликає бути милосердними й уважними до вбогих, нещасних, калік. Як тут не пригадати біблійну заповідь любові до ближнього! У наш час, озирнувшись довкола, теж побачимо чимало знедолених і безпомічних людей. Не забуваймо про них, подаймо милостиню сироті, заступімось за вдову, нагодуймо голодного. Сьогодні ти допомагаєш нужденним, а завтра, можливо, сам потребуватимеш чиєїсь до Наші предки з давніх-давен славилися гостинністю. Мудрий князь також навчає нас бути привітними й шанувати кожного гостя, хоча б їжею і питвом, щоб не заплямувати своєї честі. Адже в народі віддавна вважали, що в особі подорожнього до господаря може завітати сам Господь Бог.Автор «Повчання» нагадує нам про те, що робить людину гідною поваги. Він радить бути вірним присязі, не бути надто пихатими, остерігатись брехні, шанувати старших від себе, вчитися того, чого не вмієш.Отже, «Повчання» Володимира Мономаха є своєрідним моральним кодексом справжнього громадянина та християнина і є дуже актуальним сьогодні, бо саме зараз люди все частіше забувають про високу моральність і людяність, стають черствими душею, відчужуються один від одного, зосереджуючись лише на своїх егоїстичних інтересах та цілях, для досягнення яких іноді вважають придатними будь-які засоби. Тим важливіше пам’ятати заповіти предків.