За якими принципами орфографії написані подані слова? . Село радіо, буря, сміється, весілля, директор, гарячий,
яблуня, сіно, виїзний, пенні, спитати, Жанна, священний, до дому –
додому, рос. ешь, біл. вада, заводський, нагору – на гору, сума, розчин, біл.
галава, безкорисливий, поволі – по волі, антена, рос. ложь, сонце, поволі –
по волі, антена, Мюллер, Руссо, беладона, сума, нетто, проте – про те,
заквітчаний, відлуння, з шостої, назустріч – на зустріч, шістнадцять.
Побачити світ - мрія кожної людини. Скільки всього нового і прекрасного таїть у собі наша планета. Скільки в світі країн - стільки і незвіданих далей, доріг та відкриттів. Когось вабить неторкана людиною природа, а хтось хоче побувати в галасливому мегаполісі з хмарочосами й мільйонами людей, комусь хочеться відкрити таємниці багатовікових замків та палаців, а хтось мріє про тепле сонце на морському узбережжі.
Кожна культура унікальна і містить у собі звичаї та традиції, відкривши які ми зможемо ближче пізнати інших людей. І все це манить і зачаровує, притягує нас. Розвинена система транспорту дозволяє долати величезні відстані за лічені години. Весь світ відкритий людині, і подорожі перестали бути важкою справою для всіх нас. Але для цього необов'язково далеко їхати, можна зробити пішу прогулянку навіть по рідному місту і дізнатися багато цікавого і непомітного на перший погляд. Наступним кроком може стати поїздка в інші міста нашої країни, з багатою історією та архітектурою. І так, поступово, ми побачимо і дізнаємося багато нового, відчуємо різноманітність і красу життя.
Я тільки починаю свій шлях мандрівника, і переді мною ще багато незвіданого. Тому, для мене важко вибрати одну подорож,єдине місце, яке я б хотів (ла) відвідати. З кожної своєї поїздки я привожу не тільки враження, але й сувеніри та фотографії, які пізніше нагадують мені про весело і цікаво проведений час. Сподіваюся, у моєму житті їх буде все більше і більше, як і подорожей, які на мене ще чекають.
Запорозькі козаки були віруючими людьми і суворо дотримувались православ'я. З 1734 року і до кінця існування Нової Січі у межах вольностей Війська Запорізького діяли 44 церкви.
Церковний інтер'єр та внутрішнє убранство відображали ставлення запорожців до церкви.
Кожен помираючий козак, якщо мав при собі хрестик, іконку або був царською медаллю, неодмінно відписував все це церкві.
За народним звичаєм мореходці, поранені та хворі козаки любили робити обіти і в раз ння від небезпеки, вдачі, або одужання приносили в дарунок церкві срібні хрестики, чарки, бляшанки з зображенням святих та інше. Тому запорозькі церкви завжди мали багате убранство. Найбагатшою з них була Покровська Січова церква.
Покровська запорозька церква, яка була на останній Новій Січі оздоблювалась за рахунок Коша і особистих вкладів запорожців.
Своїм внутрішнім оздобленням та коштовностями Покровська Січова церква могла позмагатися з ризницею Києво-Печерської лаври.
У середині церкви глядача вражав багатоярусний іконостас з церковними вратами "в косую сажень" відлитими з чистого срібла та позолоченими.
Ікони горіли золотим оздобленням і були написані кращими візантійскими та українськими художниками. Ризи були ковані золотом. Книги були обкладені масивним сріблом з коштовним камінням. Після зруйнування останньої Нової Січі частина церковного одягу,книг, хоругвів була подарована Потьомкіним соборній церкві в м. Миколаєві, а частина ризниці завжди зберігалась при князі і була знайдена в його будинку після його смерті.
Про це пише історик Скальковський в своїй "Історії Нової Січі" Після знищення Запорозької Січі і зруйнування Січової церкви частина її майна за розпорядженням губернатора Новоросійського краю М.Д. Язикова була перенесена в Нікопольску Свято-Покровську церкву завдяки клопотанням її ктиторів братів Івана і Якова Шиянів.
Опис цих церковних речей дає Д.І. Яворницький в роботі " Запорожье в останках старини і преданиях народа" т.II, а також нікопольський священик протоєрей Іоан Карелін в "Записках Одесского общества истории и древностей".
Як свідчить опис церковних старожитностей Нікопольського музею за 1919 -кінець 20-тих років вони були передані у середині 20-тих років з Нікопольської Свято-Покровської церкви,що належала до УАПЦ, у краєзнавчий музей.
Найдавніший запорозький експонат музею -хрест з Микитинської Сі- чової церкви. Хрест залізний ко