Н.в. тисяча дев'ятсот сімдесят два
Р.в. тисячі дев'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) двох
Д.в. тисячі дев'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) двом
З.в. тисячу дев'ятсот сімдесят (сімдесятьох) два (двох)
О.в. тисячею дев'ятьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) двома
М.в. тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) двох
Н.в. шістнадцять
Р.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Д.в. шістнадцяти (шістнадцятьом)
З.в. шістнадцять (шістнадцятьох)
О.в. шістнадцятьма
М.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Н.в. дев'яносто п'ять
Р.в. дев'яноста п'ятьох
Д.в. дев'яноста п'ятьом
З.в. дев'яносто п'ять (п'ятьох)
О.в. дев'яноста п'ятьма (п'ятьома)
М.в. дев'яноста п'ятьох
1) В То було дитинство, і пахло воно молоко
2)БПовні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного пересипання зерна.
3)Г Він знову бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки.
4)В Червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву.
5) Г Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть: хлібом, вощиною і медами.
6) А Люби мене, моє серце найду свою долю.
7) В І знову все стихло здавалося навіки.
8) Б 2;
9) А Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж;
10) Г Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощик осені.
11) Б Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний;
Н.в. тисяча дев'ятсот сімдесят два
Р.в. тисячі дев'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) двох
Д.в. тисячі дев'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) двом
З.в. тисячу дев'ятсот сімдесят (сімдесятьох) два (двох)
О.в. тисячею дев'ятьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) двома
М.в. тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) двох
Н.в. шістнадцять
Р.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Д.в. шістнадцяти (шістнадцятьом)
З.в. шістнадцять (шістнадцятьох)
О.в. шістнадцятьма
М.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Н.в. дев'яносто п'ять
Р.в. дев'яноста п'ятьох
Д.в. дев'яноста п'ятьом
З.в. дев'яносто п'ять (п'ятьох)
О.в. дев'яноста п'ятьма (п'ятьома)
М.в. дев'яноста п'ятьох
1) В То було дитинство, і пахло воно молоко
2)БПовні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного пересипання зерна.
3)Г Він знову бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки.
4)В Червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву.
5) Г Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть: хлібом, вощиною і медами.
6) А Люби мене, моє серце найду свою долю.
7) В І знову все стихло здавалося навіки.
8) Б 2;
9) А Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж;
10) Г Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощик осені.
11) Б Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний;